Робота присвячена психологічним аспектам використання художньої літератури як дієвого інструменту для формування емоційного інтелекту (ЕІ) у дітей, особливо в умовах сучасних соціальних викликів.
Метою роботи є аналіз механізмів, за допомогою яких читання сприяє розвитку ключових компонентів ЕІ: самоусвідомлення, саморегуляції, емпатії та соціальної взаємодії.
Обґрунтовано, що художня література надає опосередкований досвід (vicarious experience), дозволяючи дитині "проживати" емоційні ситуації та конфлікти героїв у безпечному середовищі. Це занурення активізує емпатію та сприяє розширенню емоційного світогляду.
Розглянуто ефективні методики, зокрема групові обговорення та аналіз конфліктів персонажів, які допомагають дітям практикувати самоконтроль та набувати навичок соціальної взаємодії. Підкреслено роль сучасних інтерактивних форм (ілюстровані книги, аудіокниги) у підвищенні мотивації, а також важливість індивідуального підходу до вибору літератури згідно з принципами конструктивізму.
Зроблено висновок, що цілеспрямоване використання художньої літератури є важливим чинником, який стимулює не лише емоційне, а й загальне гармонійне зростання дитини.