ЕПІСТЕМІЧНІ МАРКЕРИ ЯК ВЕРБАЛЬНА МАТРИЦЯ СВІДОМОСТІ В НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ

У статті досліджуються епістемічні маркери як вербальні матриці свідомості в науковому дискурсі. Мова науки розглядається не лише як система знаків, а й як когнітивний простір, у якому реалізується процес мислення та формування наукової свідомості. Епістемічні маркери визначаються як лексико-граматичні одиниці, що вербалізують пізнавальну діяльність дослідника, виражаючи ступінь упевненості, сумніву або припущення щодо істинності висловленого знання. Спираючись на праці Ф. Палмера, Дж. Лайонса, К. Бойє, А. Мартинюк та О. Романової, авторка розглядає епістемічну модальність як мовний механізм, що формує когнітивну рамку наукової свідомості. Порівняльний аналіз англомовних і українських епістемічних маркерів виявляє культурні та когнітивні відмінності у вираженні впевненості й достовірності. В українській науковій традиції такі маркери відображають тенденцію до «обережної впевненості» та відкритості до альтернативних інтерпретацій, що узгоджується з епістемічним принципом фальсифікації К. Поппера. Зроблено висновок, що епістемічні маркери виконують функцію інструментів мовної саморефлексії та когнітивної регуляції, забезпечуючи взаємозв’язок між мисленням, мовою та процесом формування знання.