Повномасштабне вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року стало справжнім шоком для міжнародної спільноти і значно посилило безпекову напруженість та геополітичну нестабільність не лише в Європі, але і в усьому світі.
Цей агресивний крок Росії підтвердив її готовність порушувати міжнародне право і наявні договори, такі як Будапештський меморандум 1994 року. Європейські країни були змушені переглянути свої оборонні стратегії, збільшивати військові видатки та активізувати військову співпрацю через НАТО. Спроба анексації частини суверенної території України спричинила масовий засуд з боку міжнародної спільноти. США, Європейський Союз, Канада, Велика Британія та інші країни ввели жорсткі економічні санкції проти росії.
Вторгнення росії в Україну не лише спричинило величезні страждання та втрати для українського народу, але й незворотне змінило хід глобальної політики, змусивши держави зібратися та зміцнити свої позиції у справі захисту міжнародного порядку і правил. Така ситуація підкреслює необхідність колективної дії для утримання міжнародної стабільності та безпеки.
Рада Безпеки ООН, яка створена для забезпечення міжнародної безпеки, стоїть перед важливим випробуванням. Її структура та принципи роботи, включаючи право вето від п'яти постійних членів, часто заважає приймати рішучі і ефективні рішення у відповідь на глобальні кризи. Саме це право вето, зокрема використовуване Росією, стає основною перешкодою для прийняття резолюцій стосовно української кризи.
Деякі країни та міжнародні експерти вже закликали до реформи Ради Безпеки, аби зробити її більш відповідальною та ефективною у відповіді на міжнародні виклики [1].
З огляду на ситуацію в Україні та неефективність дій Ради Безпеки ООН у реагуванні на російську агресію, постала нагальна потреба перегляду ролі та функцій цього органу в сучасному світі. Виклики 21 століття вимагають від міжнародної спільноти більшої прозорості, оперативності та гнучкості в діях.
Ситуація в Україні показала, що механізми, які сьогодні використовуються Радою Безпеки ООН, є недостатніми для вирішення глобальних конфліктів та загроз міжнародній безпеці. Сучасна зброя не залишає жодній державі надії забезпечити свою безпеку лише військово-технічними засобами, нарощуванням озброєнь і збройних сил, оскільки не тільки саму ядерну війну, а й гонку озброєння виграти не можна. Стало очевидним, що безпека будь-якої держави повинна бути забезпечена не лише за допомогою не військових, а перш за все політичних і міжнародно-правових засобів. Шлях до гарантій безпеки кожної окремої держави лежить через всесвітнє зміцнення загальної безпеки. Дієва система міжнародної безпеки має стати на захисті миру та безпеки на планеті. Тому, сьогодні постала нагальна потреба створення нового ефективного механізму забезпечення міжнародної безпеки з попередження війн/збройних агресій, який передбачає докорінну реформу ООН. Щоб зберегти свою роль як ключовий орган глобальної безпеки, Рада Безпеки повинна реформуватися та адаптуватися до сучасних викликів.
Очевидно, є різні погляди на те, як повинна реформуватися Рада Безпеки ООН. Президент США Джо Байден підтримує ідею розширення Ради за рахунок додавання нових постійних членів, таких як Індія, Бразилія, Німеччина, Японія та Південно-Африканська Республіка. Схожі позиції ділять міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок, високий представник ЄС Жозеп Боррель [2].
Та навіть якщо число постійних членів Ради збільшиться, виникає запитання про реальний вплив цього кроку, оскільки росія продовжує ігнорувати міжнародні договори, нехтує домовленостями та погрожує ядерною зброею.
На наш погляд, єдиним варіантом здатним вплинути на складну та напружену обстановка у світі, який опинився на порозі Третьої світової війни та ядерної катастрофи, є внесення змін до структури та принципів роботи Ради Безпеки ООН [3]:
- якщо війну блокують через право вето країни-агресора або її союзників, питання має розглядатися Генеральною асамблеєю ООН. При підтримці двох третин голосів держав, вето може бути скасовано, і резолюція стане обов'язковою для всіх країн;
- Африканський Союз, Латинська Америка, країни Тихого океану, Японія, Індія та ісламський світ повинні мати представництво в Радбезі ООН. Крім цього необхідно розширити доступ до роботи Радбезу для держав, що не є агресорами, і призупиняти участь тих, хто порушує Статут ООН;
- необхідно створити превентивний механізм, який б дозволив швидко реагувати на загрози територіальній цілісності та суверенітету країн. Санкції проти агресора необхідно вводити не лише після початку військових дій, але й на початковому етапі.
Таким чином, сьогодні особливо актуальним стає питання про розширення числа постійних членів Ради Безпеки ООН, перегляд принципу вето та впровадження механізмів швидкої реакції на загрози міжнародній безпеці. Оскільки міжнародна безпека – це не просто відсутність загроз та конфліктів, але і створення умов для співпраці, розвитку та процвітання населення всього світу. Тільки через колективні зусилля та співпрацю можливо забезпечити мирний і стабільний світ для наступних поколінь.
Література:
1. Євросоюз на Генасамблеї ООН підтримає Україну й закличе до реформи Радбезу - Боррель. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3762553-evrosouz-na-genasamblei-oon-pidtrimae-ukrainu-ta-zaklice-do-reformi-radbezu-borrel.html (дата звернення 19.09.2023).
2. Реформа ООН — це навряд, але поставити РФ на місце можна. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3764855-reforma-oon-ce-navrad-ale-postaviti-rf-na-misce-mozna.html (дата звернення 25.09.2023).
3. Зеленський: Право вето в руках Росії загнало ООН у глухий кут. URL: https://lb.ua/society/2023/09/20/575753_zelenskiy_pravo_veto_rukah_rosii.html (дата звернення 10.10.2023).