Вже зараз ми можемо констатувати той факт, що після завершення війни Україна стикнеться з необхідністю відновлення значної кількості культурно-освітніх установ та документних масивів. Ці процеси потребують великої кількості кваліфікованих кадрів у сфері архівної, бібліотечної та інформаційної справи, які готові зіткнутися з викликами, пов’язаними з післявоєнною відбудовою. Підготовка таких унікальних у своєму роді спеціалістів потребує трансформації навчального процесу та, перш за все, його практичної складової, у бік цифровізації.
По-перше, необхідно чітко окреслити ті виклики, з якими стикатимуться фахівці інформаційно-бібліотечної справи після завершення війни, а саме:
1. Інфраструктурні втрати та пошкодження. Частина бібліотек, архівів та інших культурних установ вже зазнала серйозних пошкоджень, що актуалізує питання створення нових, більш технічно досконалих та захищених об’єктів;
2. Втрати культурної спадщини. Проблема збереження та відновлення цінних історичних документів повністю лягає на плечі фахівців бібліотечно-інформаційного профілю, які мають оволодіти провідними цифровими інструментами для роботи з пошкодженими архівними документами, унікальними книжковими виданнями і т. п.;
3. Обмежені ресурси. Війна завжди несе певні негативні економічні наслідки, тож система закладів вищої освіти має бути готовою до того, що обмежені ресурси не дозволять продовжувати традиційний навчальний процес, тож постає необхідність вже зараз адаптуватися до новітніх технологій та методів навчання.
Цифрові технології мають відігравати важливу роль у вирішенні згаданих проблем-викликів. Вважаємо за необхідне запровадити стратегію цифрового навчання фахівців інформаційної, бібліотечної та архівної справи, яка передбачатиме наступні складові:
удосконалення навчальних програм з урахуванням включення курсів з цифрового архівування, новітніх систем управління інформацією та кібербезпеки;
розширення спектру відкритих онлайн-курсів та вебінарів, доступних не тільки для студентів, але й для практикуючих бібліотекарів, архівістів та інформаційних працівників;
налагодження співробітництва з міжнародними медіагігантами, що спеціалізуються на оцифровуванні матеріальних носіїв інформації (Google, Internet Archive, HathiTrust);
запровадження окремих курсів (спеціалізацій) з управління цифровими колекціями та медіаархівами та їх збереженням.
Таким чином, реалізуючи вищезгадані стратегії у царині цифровізації інформаційної, бібліотечної та архівної справи, Україна вже протягом 5-6 років зможе підготувати професійні кадри, готові протистояти небаченим викликам повоєнного відновлення та попереджати, мінімізувати ризики можливих втрат бібліотечно-архівних фондів у ході військових конфліктів.