ПСИХОЛОГІЧНА ОБҐРУНТОВАНІСТЬ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ ПРАКТИКИ ТОДОСЯ ОСЬМАЧКИ

У першій третині ХХ ст. в Україні переклади з англійської не були розповсюджені. Над перекладом «Макбета» та «Короля Генрі ІV» В. Шекспіра Тодось Осьмачка працював майже тридцять років.  Т. Осьмачка вільно підходив до перекладу творів Шекспіра, репрезентував власну інтерпретацію героїв. Т. Осьмачка переклав «Баладу Редінґської в’язниці» («Балада Редінгської тюрми» – таку назву англійського твору запропонував поет) О. Вайлда. У творі англійський митець акцентує свою зламаність й безпорадність перед суспільством. Ступінь значення та трагедії цього досвіду поет закріпив ще й в підписі до твору – С. 3. 3, де закодований його тюремний номер. Звернення Т. Осьмачки до балади англійського митця свідчить, що він надихався творами О. Вайлда. Але йому був важливий не визнаний англійський класик. Поет  тяжів до зневіреного О. Вайлда, тому, що це було суголосно його почуттям.  Вільні переклади Т. Осьмачкою творів В. Шекспіра та О. Вайльда засвідчують психологічну близькість митців, суголосність світосприйняттю українського поета.