У статті розглянуто оповідь наративу та сторітелінг як терапевтичну практику в межах гуманістичної психології. Автор підкреслює, що в умовах сучасних екзистенційних і соціальних викликів, зокрема війни, людина потребує нових способів самопізнання й подолання криз. Наративна психологія пропонує підхід, у якому особистість розглядається як оповідач власного життя, а створення й переосмислення життєвих історій стає засобом терапії. Storytelling визначається як природна форма самовираження, що допомагає людині усвідомити власний досвід, знайти сенси та вибудувати ідентичність. У статті показано, що ця практика відповідає гуманістичному розумінню природи людини, орієнтованому на її унікальність, суб’єктивний досвід і саморозвиток. Автор наголошує, що наратив і сторітелінг мають значний психотерапевтичний потенціал, адже сприяють рефлексії, самоприйняттю та відновленню внутрішньої цілісності особистості.