Abstract
Здатність до саморегуляції є ключовою в умовах війни, оскільки дозволяє особистості краще адаптуватися до складних обставин і виявляти внутрішню міць у стресових ситуаціях. На основі аналізу наукової літератури встановлено, що основні аспекти здатності до саморегуляції особистості в умовах війни включають: емоційна саморегуляція; когнітивна саморегуляція; соціальна саморегуляція; фізіологічна саморегуляція. Поняття стресостійкості, або резилієнтності означає здатність особистості ефективно пристосовуватися до стресових ситуацій та ефективно впоратися з ними. Емоційна стійкість військовослужбовців може бути визначена за трьома рівнями: незадовільний, задовільний та оптимальний.
Keywords (in English)
Manuscript file