Перед місцевими громадами України постали гігантські виклики після початку збройної агресії Росії. Внутрішня міграція, викликана війною, призвела до масового переміщення населення, створюючи напруження в гуманітарних та соціальних сферах для громад, які приймали переселенців. Крім того, місцеві громади, які вже були обтяжені рядом внутрішніх проблем, таких як демографічні зміни, відтік кадрів, фінансові обмеження та застаріла інфраструктура, знайшли себе перед лицем ще більшої кризи. Тому сьогоднішній досвід місцевого самоврядування в Україні є свідченням їхньої витривалості, гнучкості та здатності адаптуватися до швидко змінюваних обставин.
В період збройної агресії Росії проти України місцеві громади стикалися з безліччю викликів, зокрема у сфері децентралізації та розподілу владних повноважень між державними структурами і органами місцевого самоврядування. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану» [1], прийнятий 12 травня 2022 року, спрямований на регулювання діяльності місцевих органів у період воєнного стану, розширив їхню компетенцію і надав їм додаткові повноваження. В той же час, цей закон ввів механізми контролю та здійснення заходів проти можливих зловживань. Однак деякі терміни та формулювання в законі можуть вимагати уточнень, щоб уникнути двозначних трактувань і забезпечити ефективне реагування на виклики воєнного стану.
Важливо враховувати, що умови воєнного стану, що триває в Україні, призвели до різноманітних сценаріїв для населених пунктів, в залежності від їхнього географічного розташування відносно активних бойових дій. Розрізняють п'ять типів таких населених пунктів: тилові, ті, що відновлюються, на передовій, в облозі та тимчасово окуповані громади. Виклики та потреби цих населених пунктів значно різняться.
Тому, основну увагу слід зосередити на територіальних громадах, які приймають найбільшу кількість внутрішньо переміщених осіб та розташовані віддалено від активних бойових дій, оскільки, органи місцевого самоврядування мають значний обсяг повноважень, включаючи управління бюджетом, житлово-комунальне господарство, освіту, охорону здоров'я, інфраструктуру та інші галузі. В умовах внутрішньої міграції ці повноваження можуть вимагати адаптації та реорганізації для вирішення нових викликів та завдань, пов'язаних із масштабним переміщенням населення.
Паралельно громадяни України, що переміщувалися до більш безпечних НП, мають певні очікування та можуть характеризуватися сукупністю проблем, факторів, які в цілому впливають на становище й інтеграцію не лише ВПО, а й на ефективність подолання викликів безпосередньо приймаючими громадами [2].
Однією з невідкладних проблем, що виникла перед приймаючими місцевими громадами внаслідок воєнних дій, було забезпечення притулку та необхідних ресурсів для внутрішньо переміщених осіб (ВПО). В умовах надзвичайної ситуації та нестабільності, громади західних регіонів України реагували оперативно, часто використовуючи доступний простір, такий як навчальні заклади, для розміщення ВПО. Волонтери і волонтерські організації стали ключовими у відгуку на цю кризу. Проте, прийом на короткостроковій основі призвів до затримки у пошуках довгострокових рішень: на необхідності інвентаризації доступного житла та забезпеченні сталого проживання для ВПО, співпрацюючи із міжнародними партнерами та використовуючи наявні ресурси.
Після початку воєнного вторгнення, місцеві громади стикнулися з проблемою зростання цін на оренду житла. Ця проблема, хоча й існувала раніше, стала більш виразною під час кризи. Реакції ОМС на цю проблему включали заклики до співчуття, інформування громадськості та запровадження контрольних заходів. Додаткові заохочення на державному та місцевому рівнях, такі як компенсації або пільги для орендодавців, дещо покращили ситуацію, але ціни на оренду житла досі залишаються високими у регіонах які найбільш віддалені від лінії фронту.
Інший критичний виклик для ВПО та громад - це забезпечення роботи. Багато переміщених осіб втратили роботу, тоді як місцеві громади стикаються з кадровим дефіцитом. Проте, не завжди кваліфікація ВПО та потреби громади співпадають, що ускладнює процес працевлаштування.
Після воєнного вторгнення і з урахуванням неможливості повернення на деякі українські території, проблема працевлаштування ВПО вимагає системних заходів, а не тимчасових рішень, які можуть призвести до ризиків для економіки та соціальної сфери. Держава активізувала програми для релокації підприємств з зони конфлікту, але треба також враховувати потреби і виклики робітників цих підприємств.
Крім того приймаючі громади стикаються з викликом адаптації ВПО та місцевого населення, де основна увага зосереджена на психологічній адаптації, особливостях спілкуванні, обміні життєвими досвідами та подоланні стереотипів. Просте уникання обговорення цих питань може лише поглибити проблеми. Але активний підхід, який включає психологічну підтримку, діалогові майданчики та роботу над конфліктами, може сприяти ефективній інтеграції ВПО. В той же час початок війни спонукав всіх українців (без виключення) глибше пізнавати власну культуру та свою ідентичність.
У підсумку, можна підтвердити, що активна позиція та системний підхід до вирішення викликів, які виникають перед місцевими громадами під час масштабної внутрішньої міграції в період воєнного стану, суттєво сприяють як громаді в цілому, так і потребам внутрішньо переміщених осіб. Такий підхід сприяє створенню більш стійкого та інклюзивного соціального середовища та сприяє інтеграції всіх членів громади, сприяючи загальному добробуту та розвитку.
Література:
1. Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану: Закон України від 12 травня 2022 року № 2259-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2259-20#Text
2. Місцеві громади та внутрішня міграція населення: виклики під час воєнного стану та пошуки шляхів їх подолання. URL:https://jurfem.com.ua/mistsevi-hromady-vnutrishnya-mihratsia-naselennya/.