Актуальність проблеми нашого дослідження полягає в тому, що Україна належить до тих держав, які взяли на себе дуже великі соціальні зобов'язання по підтримці соціально незахищених верств населення. Однак, на сьогоднішній день наша країна не може впоратися з таким великим соціальним навантаженням. І, звісно ж, своєрідною відповіддю суспільства на соціальні потреби став стрімкий розвиток соціального підприємництва.
Звертаючись до теоретичних основ досліджувальної проблеми, зазначимо що соціальне підприємництво – це реалізація соціально інноваційної підприємницької діяльності, частина прибутків від якої спрямовується на вирішення соціальних проблем.
І якщо звертатися до практичної реалізації соціального підприємництва в Україні, то в нашій державі вже є багато прикладів вдалого соціального бізнесу: Львівська свічкова мануфактура, піцерія Veterano Pizza, громадський ресторан Urban Space тощо.
Це – успішні соціальні підприємства. І кожне з них має свою місію.
Наприклад, засновниці Львівського бренду Lady Di Atelier обрали місією свого соціального підприємства – донесення теми інклюзії та толерантності до широкої аудиторії за допомогою моди. Авторки бренду Ярина Янчак та Ірина Ляховенко працюють над створенням своїх виробів з дітьми з синдромом Дауна та людьми з інвалідністю. Завдяки проєкту вони надають своїм працівникам можливість розвиватись та отримувати за працю кошти [1].
Відтак за допомоги соціального підприємництва задовольняються ті потреби членів громади, які не можуть задовольнити держава та бізнес. Тому розвиток соціального підприємництва є значним ресурсом для підтримки соціально вразливих груп населення на рівні регіонів, міст та громад. І в цьому контекті постає питання підтримки такої діяльності місцевою владою.
В Україні вже є позитивні приклади взаємодії соціальних підприємців та місцевого самоврядування. Наприклад, у Львівській області розроблена концепція розвитку соціального підприємництва. Щороку департамент соціального захисту населення оголошує конкурс із визначення інститутів громадянського суспільства, які отримають фінансову підтримку за рахунок коштів обласного бюджету для створення чи розширення соціальних підприємств [2].
Також розвитку соціального підприємництва в Україні сприяє фонд Western NIS Enterprise Fund (WNISEF), яким здійснюється кредитування соціального підприємництва під низькі відсотки (4-8% річних).
Нещодавно створене соціальне підприємство ТОВ “Смачні Справи”, що розташоване у Київській області, отримало черговий кредит. За умовами угоди, ТОВ “Смачні Справи” отримало кредит під 4% річних, Збільшення обсягів виробництва дозволить працевлаштувати більше представників вразливих категорій населення, адже персонал підприємства щонайменше 50% складається з внутрішньо переміщених осіб, людей з інвалідністю тощо. ТОВ “Смачні Справи” активно сприяє адаптації внутрішньо переміщених осіб, надаючи безкоштовне проживання та харчування своїм співробітникам, а також шукає нові можливості для компенсації втраченого житла. Підприємством «Смачні Справи» також зберігається баланс між необхідністю отримання прибутку і виконанням соціальної місії, яка є головною ознакою і завданням соціального підприємництва. Підприємство вкладає 10% від свого прибутку в розвиток громади та ще 10% витрачає на соціальні проекти [3].
При цьому, маємо зауважити, що одночасно в Україні збільшується попит і на освітні програми щодо започаткування соціального підприємництва, що допомагають учасникам не просто знайти ідею свого підприємства, а й правильно її монетизувати для забезпечення життєздатності підприємства. Експерти курсів допомагають знайти бізнес-ідею, проаналізувати ринок, створити свій продукт та реалізувати ідею.
Поряд з цим слід зазначити, що наразі соціальне підприємництво все ж залишається недостатньо розвинутим, оскільки така діяльність юридично не визнана у правовому полі. Не існує законодавчо затвердженого поняття «соціальне підприємництво». Як результат, соціальне підприємництво працює в «тіні» та регулюється чинними законами, що стосуються існуючих організаційних форм діяльності підприємств чи організацій.
Наприклад, проект закону «Про соціальне підприємництво» неодноразово був предметом розгляду народних депутатів України. Проте Закон не було прийнято. Однією з причин відхилення було визнання закопроєкту потенційно небезпечним з точки зору корупційних ризиків.
Ураховуючи зазначені проблеми та виклики, вважаємо за доцільне повернутися до реформування нормативно-правового поля з метою визначення, зокрема:
поняття «соціальне підприємництво»;
організаційно-правової форми соціальних підприємств;
порядку реєстрації;
нормативних вимог до майбутніх соціальних підприємців;
відсотку осіб від тих, що працюють на підприємстві, які повинні бути з вразливих верств населення;
співвідношення розподілу прибутку підприємства між власними інтересами та благодійністю;
механізм та ставки оподаткування соціального підприємництва;
умов та ставок кредитування;
засобів контролю;
можливих механізмів взаємодії соціальних підприємств з громадськими організаціями, бізнесом та владними структурами.
Отже, доходимо висновку, що ключовим чинником успіху соціального підприємництва в Україні може також стати розробка на загальнодержавному та місцевихрівнях стратегій розвитку соціального підприємництва, яка дозволила б скоординувати зусилля всіх зацікавлених сторін: підприємців, громадських організацій, донорських структур, держави та територіальних громад.
Враховуючи, що потенціал соціального підприємництва стати рушійною силою розвитку регіонів України, державі доцільно підтримати його розвиток для забезпечення гідного рівня життя як окремої особи, так і регіону та країни в цілому.
Джерела:
1. Інтернет ресурс https://ladydiatelier.com/about;
2. Інтернет ресурс https://old.loda.gov.ua/news?id=61900;
3. Інтернет ресурс фонд Western NIS Enterprise Fund (WNISEF) https://wnisef.org/uk/media/impact-investing-uk/;
4. Інтернет ресурс Верховної Ради України https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=54903.