Соціальне підприємництво являє собою діяльність, чітко спрямовануна постійні зміни у структурі суспільства. Підприємці і підприємства соціального напрямку мають розвиток у самих різних галузях, наприклад туризм, охорона довкілля, освіта та багатьох інших. В туристичному бізнесі крупні туристичні фірми, мережі можуть вдало поєднувати у своїй діяльності дві мети: отримання прибутку, та збільшення соціального капіталу. [1, c. 90]. Не так давно вважалось неможливим поєднатиальтруїстичний та практичний напрями. Суспільство знайшло рішенняпроблеми у соціальному підприємництві. Саме мета створення бізнесу є основною відмінністю класичного підприємства від соціального. У першому випадку підприємство створюється з метою збагачення, у другому - для вирішення соціальних завдань і потреб. Для бізнесу соціальна сторона питання є побічною, для соціального ж підприємництва це не побічна діяльність, а основна. Якщо бізнес систематично віддає 10 % доходу на соціальні потреби, це не означає, що він є соціальним. Соціальна складова підприємницької діяльності, хоча і врегульована нормами чинного законодавства, але не є формалізованою, науково обґрунтованою, та є такою, що потребує впровадження в діяльність усіх учасників ринку. Сучасний бізнес сконцентрований на отриманні прибутку, оптимізації роботи фірми, виборі найкращої стратегії розвитку, виборі найліпшого варіанту розвитку економічних подій. Однак, на теперішний час у світовій економіці з’являються нові гравці – соціальні підприємці, що збільшують своєю діяльністю соціальний капітал. Бо сучасне суспільство потребує зараз як ніколи розвитку саме соціального підприємництва. Науці відома велика кількість визначень поняття підприємництва, але соціальна складова, як інструмент соціального захисту населення вивчені недостатньо. Соціальні інститути функціонуючи, забезпечують задоволення нагальних потреб суспільства, його соціальних меншин, а також незахищених слоїв населення. Соціальні підприємці у туризмі прагнуть не тільки отримати прибуток, а й вирішити соціальні проблеми, такі як бідність, безробіття, екологічні проблеми та інші. Вони розробляють інноваційні та стійкі бізнес-моделі, які враховують інтереси місцевих спільнот та навколишнього середовища. Соціальне підприємництво в туризмі може включати різні види діяльності, такі як створення екотуристичних проектів, розвиток соціальних підприємств, підтримка місцевих ремісників і виробників, організація освітніх програм і багато іншого. Основні принципи та цінності соціального підприємництва у туризмі включають: Соціальна відповідальність: соціальні підприємці в туризмі прагнуть вирішення соціальних проблем та поліпшення добробуту місцевих спільнот; Стійкість: соціальні підприємці у туризмі розробляють бізнес-моделі, які враховують екологічні, соціальні та економічні аспекти; Співпраця: соціальні підприємці у туризмі активно взаємодіють із місцевими спільнотами, державними органами, неурядовими організаціями та іншими зацікавленими сторонами; Інновації: соціальні підприємці в туризмі розробляють нові ідеї, продукти та послуги, які сприяють вирішенню соціальних проблем та покращенню якості життя.
Реалізація розвитку соціального підприємництва на базі туристичних підприємств України є наразі дуже важливою і актуальною. Не зважаючи на виклики сьогодення, пов’язані з воєнними діями, туристична галузь в Україні розвивається. Туризм є перспективним джерелом наповнення бюджету країни. Якщо на державному рівні будуть переглянуті: правовий статус соціальних підприємств, програма розвитку внутрішнього державного туризму, програма захисту пам’яток природи, податковий статус підприємств із соціальним капіталом, туристична галузь, а отже, і туристичні підприємства, отримають можливість якісного розвитку. Розвиваючи туристичну галузь, надаючи їй всебічну підтримку, держава зможе значно підвищити свій соціально-економічний статус. [2, c. 36]. На зараз в Україні практично відсутні нормативні вимоги до соціальнихпідприємців. Тому що відсутнє як таке поняття «соціальнепідприємництво» у нормативних документах, але, є стандартні вимоги для тих, хто планує бути визнаний соціальним бізнесом, наприклад, європейськими інвесторами. По-перше, потрібно бути підприємцем(виняток - можна нести соціальну місію в межах громадської абонекомерційної організації). По-друге, необхідно дійсно мати соціальну мету, яка має бути зазначена в статуті або в інших організаційних документах. Щоб соціальний бізнес був успішним, підприємець повинен однаково гарно вміти вести як бізнес складову, так і вміти орієнтуватися у соціальній складовій і соціальному маркетингу. В останні роки попит на зовнішній та внутрішній види туризму з боку українського споживача знизився але сталий розвиток соціального підприємництва на базі туристичних підприємств України, надав би можливість знизити собівартість продукту, залучити додаткову рекламу, тим самим збільшивши увагу громадськості до цієї перспективної галузі. На теперішній час, наукові дослідження мало торкаються питання соціального розвитку туристичних підприємств країни, науковці обґрунтовують соціальну функцію зазначених підприємств, вважають її однією з найбільш вагоміших, але розділяють туристичну та соціальну галузі.[4, c. 66].Подальший розвиток соціального підприємництва на базі туристичних підприємств країни дозволив би не тільки об’єднати приватний та громадський сектори, але й комбінувати, більш ефективно використовувати наявні ресурси. Державна підтримка громадської ініциативи може суттєво вплинути на вирішення цієї проблеми.
Список використаних джерел.
1. Бондаренко М. П. Проблеми розвитку туристичних ринків. Інвестиції: практика та досвід. 2017. № 2. С. 87 ‒ 91.
2. Гессен А. Є. Формування соціальних програм підприємств на основі оцінки рівня корпоративної соціальної відповідальності. Стратегія і тактика державного управління. 2019. № 1 – 2. С. 35 – 39.
3. Звонар В. П. Соціальне підприємництво в контексті викликівдовготривалого безробіття в Україні. Економіка та суспільство. 2016. № 5. С. 294–298.
4. Іванова З. О. Стратегічне управління підприємствами туристичноїгалузі. Вісник КНУТД. 2015. № 6 (93). С. 65-68.
5. Мальська М. П. Впровадження зарубіжного досвіду стратегічногоуправління розвитком туризму: можливості та перспективи для України. Економічний часопис-ХХІ. 2015. № 155. С. 78-81.
6. Сіренко Н. М. Соціальне підприємництво в Україні: основніаспекти. Сталий розвиток економіки. №1. 2016. С. 5-10
7. Sardak, S. Korneyev, M. Dzhyndzhoian, V. Fedotona, T. Tryfonova, O. (2018), “Current trends in global demographic processes”. Problems and Perspectives in Management, LLC “Consulting Publishing Company “Business Perspectives”, vol. 16, Is. 1, pp. 48–57.