Соціальна відповідальність в умовах зовнішніх і внутрішніх викликів, які постали перед Україною останнім часом, набуває великої актуальності. Особливо актуальним є питання пошуку та впровадження концептуальної бази організації взаємодії різних суб’єктів соціального розвитку, яка б сприяла уникненню внутрішніх конфліктів та консолідації ресурсів суспільства у подоланні системної кризи. Реформа децентралізації, яка повільно набирає обертів у різних куточках нашої країни, – тільки стартова платформа для глибоких змін в українському суспільстві. Основне, більш складне завдання – навчитися взаємодіяти з владою на засадах соціальної відповідальності.
Соціальні ресурси українського суспільства мають знакову місію в сучасних перетвореннях у країні. За рахунок їх високої спроможності відтворюватись, адаптуватись, інтегруватись, якісно та кількісно зростати, удосконалюватись, розвиватись їх позитивний вплив при задіянні та використанні позначається на економічній та екологічній сферах у системі сталого розвитку, а також є наслідком прогресивних перетворень у системі управління за умов його децентралізації та демократизації.
Соціальне підприємництво — підприємницька діяльність, націлена на пом'якшення або вирішення соціальних проблем [1]. Існує два види соціальних підприємств, перші ставили на меті не отримання прибутку, а саме моральну сатисфакцію від провадження соціально важливих заходів, а другі організовували ефективну економічну діяльність власного підприємства, при цьому увесь обсяг прибутку спрямовувався на досягнення соціальної мети. Ознаками такої діяльності є:
- соціальні дії
- інноваційність
- самоокуповування і фінансова стійкість
- масштабність і тиражність
- підхід, а саме: здатність соціального підприємця бачити недоліки ринку, знаходити можливості, акумулювати ресурси, розробляти нові рішення, що будуть мати довгостроковий позитивний вплив на суспільство в цілому [1].
Основне, що відділяє соціальне підприємництво від будь-якого іншого виду підприємництва є те, що воно має соціальну місію. Отримання прибутку є не самоціллю, а засобом для досягнення певної соціальної мети.
З огляду на соціально-економічне становище в нашій країні, соціальне підприємництво стає надзвичайно актуальним саме тому, що:
– все частіше обговорюється на різних рівнях, в тому числі державному, в різних колах громадян, серед підприємців і вчених і привертає на себе увагу представників громадських організацій;
– використання підприємницьких підходів до вирішення соціальних проблем дозволяє менше розраховувати на бюджетне фінансування, у зв’язку з постійним дефіцитом останнього;
– привертає до себе увагу грантодавців, особливо зовнішніх;
– дозволяє брати участь в пільгових кредитних програмах і забезпечувати більш сталий розвиток саме соціального підприємництва [2]
Практично кожне соціальне підприємство стикається з такими ризиками:
- відсутність спеціалізованих послуг із його розвитку.
- соціальні підприємства не можуть ефективно конкурувати у сфері державних закупівель через великі розміри контрактів, вимоги до попередньої кваліфікації, затримки платежів тощо.
- обмеженість доступу до інвестиційних фінансових ресурсів через недостатнє розуміння інвесторами і кредиторами сутності та гібридних бізнес-моделей соціальних підприємств.
- відсутність стартового капіталу. Водночас, незважаючи на складність пошуку початкових інвестицій, більшість соціальних підприємців визнає, що ще гостріше фінансові проблеми постають на етапі зростання чи на стадії зрілості розвитку соціального підприємства.
- труднощі в доступі до зростання капіталу.
- відсутність інформації про соціальний вплив та значення соціальних підприємств перешкоджає виникненню зацікавленості в їх розвитку з боку як приватних інвесторів, так і широкої громадськості [3].
Розвиток соціального підприємництва в Україні - тривалий процес, масштаб і темпи якого неможливо прогнозувати, але цей процес можна прискорити шляхом проведення активної соціально-економічної політики, розгляду формування соціального підприємництва як важливого самостійного напрямку політики соціально-економічних реформ. Розвиток соціального підприємництва в Україні є незворотним процесом за будь-якого сценарію і зростання попиту на такий бізнес протягом останніх 10 років лише підтверджує прагнення українського суспільства підвищувати якість свого життя, незалежно від приналежності до певної соціальної групи.
Перспективою розвитку соціального підприємництва в умовах децентралізації в Україні є співпраця соціальних підприємств з представниками місцевої влади та державні замовлення їхніх товарів та послуг, підтримка з боку влади у наданні пільгових умов для оренди приміщення чи вирішення інших питань. Допомогти розвитку соціального підприємництва може і вкладення матеріальних коштів з боку благодійників, і купівля їхньої продукції чи користування їхніми послугами населенням. Все це призведе до подальшого розвитку економіки України.
Література:
1. Соціальне підприємництво. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Соціальне_підприємництво
2. Вольвач В. Социальное предпринимательство: как в Украине создают бизнес со смыслом. URL: http://www.uamarket.info.
3. Смаль В., Кокоть В. Що слід знати про соціальне підприємництво. Посібник.ПРОМІС-2017. URL: http://pleddg.org.ua/ua/2017/shho-slid-znati-pro-socialne-pidpriiem/