Серед різних аспектів діяльності закладів охорони здоров’я будь-якого профілю важливе місце посідає ресурсне забезпечення та створення належних умов праці. Відомо, що результативність профілактичної та лікувально-діагностичної роботи лікарів та середнього медичного персоналу визначається не тільки рівнем їхньої компетентності, знань і умінь, ставленням до своїх функціональних обов’язків, а й рівнем матеріально-технічного забезпечення, технологічної оснащеності медичного закладу, в якому вони працюють, належними умовами праці. Отже, ресурсне, у т.ч. матеріально-технічне, технологічне, інформаційне забезпечення закладів охорони здоров’я є одним з визначальних критеріїв, який врешті-решт визначає якість медичних послуг.
Теоретичні та практичні аспекти підвищення ефективності управління забезпеченням діяльності медичних установ розглянуто у наукових працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, наприклад, у роботах: В.А. Грабовського, О.В. Дмитрука, В.М. Лехан, О.А. Мартинюка, Л.А. Мельника, Л.І. Федулової, З.В. Юринця, Т.М. Ямненка. Проте, ще недостатньо уваги приділено проблемам ефективного управління ресурсним забезпеченням закладів охорони здоров’я на мікрорівні, що базується на застосуванні економічних методів і потребують подальшого дослідження саме у цьому напрямі.
Важливим завданням менеджменту медичного закладу є постачання та забезпечення функціонування необхідного медичного обладнання, апаратури, забезпечення та своєчасне поповнення інструментарію, розхідних матеріалів, ліків та виробів медичного призначення, інвентаря, господарчих товарів тощо [1].
У сучасних умовах система управління ресурсним забезпеченням медичних послуг у закладах охорони здоров’я дозволяє зробити процес їхнього використання орієнтованим на підвищення результативності, більш раціональним, ефективності діяльності закладу охорони здоров’я.
Належне ресурсне забезпечення не гарантує високої якості медичних послуг. Проте без належного матеріального ресурсу медичному закладу усі інші складові якості медичної допомоги не зможуть дати бажаного результату [2].
Наявність матеріально-технічної та інформаційної бази, що відповідає сучасному рівню розвитку медицини і вимогам нормативних документів зі стандартизації, у т.ч. положенням уніфікованих клінічних протоколів – необхідна умова забезпечення якості медичних послуг [3].
Існує багато класифікацій видів ресурсів, які використовуються медичними закладами: 1) матеріальні ресурси – включає основні засоби і обігові активи організації; 2) технологічні ресурси – використовувані технології та особливості організації діяльності організації, динамічність технологічних змін, інновацій, наявність конкурентоспроможних ідей та наукових розробок; 3) трудові ресурси – люди, здатні до праці, становлять основний елемент продуктивних сил суспільства, оскільки саме вони сполучають засоби і предмети праці, і в результаті трудових зусиль створюється готова продукція; 4) фінансові ресурси – це грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні організації; 5) інвестиційні ресурси – сукупність матеріальних і нематеріальних ресурсів, які використовуються інвестором у процесі їх вкладання в об’єкти інвестування з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту [4]; 6) нематеріальні ресурси – це частина потенціалу організації, яка дає економічну вигоду протягом тривалого періоду та має нематеріальну основу отримання доходів, до яких належать об’єкти промислової та інтелектуальної власності, а також інші ресурси нематеріального походження; 7) просторові ресурси – приміщення й території організації, наявність і стан комунікацій, можливість їх розширення, місцезнаходження і розташування організації, наближеність до транспортних шляхів; 8) інформаційні ресурси – інформація, доступ до неї, можливість розширення інформації і підвищення її ймовірності та інше; 9) час – є специфічним і, на відміну від інших, не відновлюваним ресурсом, який не можна купити, відновити, повернути; 10) природні ресурси – компоненти природи, які використовуються або можуть бути використані як предмети споживання і як засоби праці; 11) правові ресурси – законодавчі акти, прийняті державними органами влади, розроблені нормативно-правові і науково-методичні документи (положення, правила, норми, інструкції, рекомендації, характеристики тощо); 12) ресурси організаційної структури управління – характер та гнучкість керівної системи, способи підпорядкування, обсяги повноважень та відповідальності, швидкість проходження керівних впливів [5].
Виходячи зі специфіки галузі, структура ресурсного забезпечення для кожної організації є індивідуальною.
Разом з тим, необхідною умовою ефективного використання наявних ресурсів є їх ефективне використання. Розвиток на основі інтенсифікації передбачає підвищення ефективності діяльності медичних закладів на основі раціонального використання всіх ресурсів та новітніх методів організації праці, інформованості про найновіші досягнення науково-технічного прогресу у галузі медицини.
Література:
1. Венгерова И.В. Формирование системы управления ресурсным обеспечением медицинских услуг в современной экономике. Современные проблемы науки и образования. 2012. № 5. URL: https://www.scienceeducation.ru/ru/article/view?id=7028
2. Аранович Л.М., Новокрещенова И.Г., Новокрещенов И.В., Ковалев Е.П. Основные направления оптимизации ресурсного обеспечения медицинской организации в условиях модернизации регионального здравоохранения. Врач-аспирант. 2013. №5.1. С. 165-174.
3. Лісневська Н. Маркетинг в охороні здоров’я – необхідність у ринкових умовах. Практика управління медичним закладом, 2016. №8. С.7–17.
4. Темпюк М.А. Особливості формування ресурсного забезпечення діяльності підприємства. Вісник Одеського національного університету. Серія: Економіка. 2015. 20, Вип. 3. С. 150-154.
5. Вовк І. Класифікація ресурсів підприємства. Сучасні підходи. Соціальноекономічні проблеми і держава. 2011. Вип. 1(4). URL:http://sepd.tntu.edu.ua/images/ stories/pdf/2011/11vippsp.pdf.