Деревообробна галузь залишається однією з небагатьох галузей вітчизняної промисловості, яка змогла пройти крізь усі кризи та рецесії останніх років, значно наростивши обсяги виробництва. Активний розвиток деревообробної галузі в умовах тривалої стагнації всього промислового сектору України аж ніяк не випадковий. Модернізація та розвиток галузі зумовлені виключно своєчасними заходами державної політики, основою якої стало запровадження 2015 року мораторію на експорт лісу-кругляку [1].
На сьогодні на території України, де ведуться бойові дії, крім тортур та грабежу мирного населення, орди окупантів на своєму шляху цілеспрямовано руйнують підприємства, інфраструктуру та логістику різних ланок економіки.
Деревообробні підприємства Київської, Сумської, Чернігівської, Харківської, Миколаївської, Житомирської, Луганської областей частково або повністю призупинили свою діяльність, а в деяких випадках – знищені чи розграбовані окупантами. Для відновлення деревообробній галузі потрібно чимало часу та ресурсів, що створює ризик для їх остаточного занепаду. Адже без своєчасних заходів деревообробна промисловість не може справитися з задавданою війною шкодою [4]. Звичайно ж, соціальне підприємництво розглядається як одне з напрямів підвищення громадянської активності населення, як засіб вирішення соціальних проблем, що накопичилися у регіонах з деревообробною промисловістю.
Більшість сформованих проблем у розвитку соціального підприємництва сьогодні складається через неопрацьованість законодавчих основ його функціонування та підтримки [2; 3].
Серед основних причин низької популярності в Україні соціального підприємництва варто відзначити [5]:
– все ще слабку опрацьованість законодавчої бази функціонування соцільного підприємництва;
- відсутність сформованого классу соціальних підприємців, прояв найчастіше окремих ініціатив;
- відсутність соціальних ініціатив які мають бути народжені активними громадянськими позиціями та бізнесом;
– наявність «грантова голка» для некомерційних організацій, коли в організації з'являються з отриманням державного гранту та припиняють свою діяльність із його завершенням;
- більшість соціальних підприємств існує завдяки лише активності та харизмі їхніх засновників, без яких перестають вони існувати, або стають звичайним бізнес-проектом;
– необхідність отримання пільг з оподаткування та пошук можливості брати участь у грантових конкурсах;
– штат співробітників соціального підприємця щонайменше ніж 50,0% має складатися з громадян «соціально вразливих» категорій, тобто інвалідів, багатодітних сімей, випускників інтернатів, дитячих будинків та реабілітаційних центрів, пенсіонерів, людей передпенсійного віку тощо). А це вимагає додаткових витрат, пов'язаних із навчанням (перенавчанням) даних громадян, із забезпеченням належних умов праці та особливих умов зайнятості, створенням доступного середовища, що часто відлякує потенційних роботодавців, змушених функціонувати на ринку на загальних умовах із іншими суб'єктами підприємництва.
Таким чином визначимо напрями подальшого вдосконалення системи підтримки сфери соціального підприємництва у деревообробній галузі промисловості:
1. Подальший розвиток та вдосконалення законодавчої та нормативної бази для створення умов щодо усунення адміністративного втручання та забезпечення свободи соціального підприємництва у деревообробній галузі;
2. Встановлення оптимальних й у соціальних підприємців й у бюджету країни податкових ставок, що дозволить стимулювати зростання діяльності лісгоспів, які мають бути рівноцінними учасниками ринку.
3. Збільшення кількості інфраструктурної підтримки сфери соціального підприємництва (особливо у регіонах з деревообробкою).
4. Розширення можливостей участі соціальних підприємців у виконанні державних замовлень та замовлень державних корпорацій, що передбачає першочергове та максимальне забезпечення сировиною діючих деревообробних підприємств за прямими довгостроковими договорами.
5. Cвоєчасним стає забезпечення вбудовування соціального бізнесу у виробничі ланцюжки великих державних деревообробних підприємств, координація діяльності організацій інфраструктури підтримки бізнесу, реалізація проектів з популяризації соціального підприємництва.
Література:
1. Гужва І. "Дерев'яні" реформи та їх наслідки URL: https://zn.ua/ukr/promyshliennost/derev-yani-reformi-ta-yih-naslidki-337333_.html
2. Суханова А. Зарубіжний досвід соціального підприємництва та застосування його для України. Матеріали конференцій МЦНД, 2020. 38-40.
3. Смаль В., Кокоть В. Що слід знати про соціальне підприємництво. URL: http://docplayer.net/80494249-V-smal-v-kokot-shcho-slid-znati-pro-socialne-pidpriiemnictvo-posibnik.html Дата звернення (06.12.2022).
4. Гайда Ю. І., Кузик І. В. Лісопромисловий комплекс України: сучасний стан та домінанти розвитку // Ефективна економіка. 2021. № 3. С. 1–8.
5. Джилл Кикал, Томас Лайонс Соціальне підприємництво: місія — зробити світ краще. К.: Центр учбової літератури, 2014. 304 с.