За умов повномасштабної війни та воєнного стану держава демонструє обмежені можливості на фоні необмеженої кількості невирішених проблем соціальної сфери.
План відновлення України закладає основи для майбутньої відбудови національної економіки та покликаний створити механізми само-підтримуючого економічного розвитку. Він складається з 15 національних програм. Ці програми значною мірою відповідають основним потребам країни як у воєнний, так і післявоєнний період.
Позитивним аспектом Плану відновлення України є те, що він представляє собою потенційну синергію на шляху до інтеграції в ЄС. У Плані належним чином висвітлені завдання щодо інтеграції в ЄС, синхронізації українського законодавства із Копенгагенськими критеріями та забезпечення взаємного доступу до ринків. Післявоєнна відбудова розглядається як інструмент досягнення відповідності України правилам та стандартам ЄС.
За даними соціологічної групи «Рейтинг» [1], станом на початок квітня 2022 року близько половини (53%) українців втратили роботу через війну, 22% працюють у звичному режимі, 21% – віддалено або частково, лише 2% – знайшли собі нову роботу. Найбільша кількість людей, що втратили роботу – мешканці східних областей Україні.
Такі високі показники свідчать, що більше половини українців втратили джерело постійного доходу, який би покривав базові потреби людини, давав відчуття безпеки та знижував тривогу перед невизначеним майбутнім.
Можливості провадження та розвитку соціального підприємництва в Україні в умовах воєнного стану та післявоєнного відновлення є одним з дієвих інструментів вирішення гострих соціальних проблем.
Соціальне підприємництво є квінтесенцією цілей сталого розвитку, адже спрямоване на вирішення глобальних проблем через локальні виміри і, одночасно, є інструментом досягнення цілей сталого розвитку.
В українському діловому середовищі соціальне підприємництво розвивається доволі низькими темпами через те, що на законодавчо-нормативному рівні воно досі не пройшло процедур легалізації, незважаючи на те, що вже існує на практиці. Окремі аспекти діяльності соціального підприємництва розкривають певні нормативні та законодавчі акти України, проте повного закріплення основ їх діяльності в законодавчому полі країни на цей момент не відбулося.
Міняйленко, В. Биба та А. Кулябка становлення розвитку соціального підприємництва визначили як «симбіоз поняття підприємництво та якісних ознак благодійної організації, що поєднує в собі одночасно отримання прибутку та реальне вирішення соціальних проблем суспільства» [2]. А. Комісаренко розглядає соціальне підприємництво як соціальну технологію інноваційного характеру та конкретизує основні бар’єри, які можуть виникнути при її поширенні територією України [3]. Автор наголошує на тому, що провідну роль у процесі поширення соціального підприємництва в країні має відіграти держава.
Завдяки фінансовій та організаційно-інформаційній підтримці з боку держави та організацій і установ, соціальні підприємці отримують практичну можливість реалізувати свої креативні ідеї та лідерські навички, активізувати громадську діяльність та зробити свій внесок у вирішення багатьох соціальних проблем, які загострилися в умовах воєнного стану в Україні та залишаться на післявоєнний час, особливо з питань соціального забезпечення вразливих категорій населення, безробіття та працевлаштування внутрішньо переміщених осіб, співпраці з волонтерськими та благодійними організаціями для збору та розповсюдження гуманітарної допомоги, виробництва необхідних товарів та надання послуг вразливим категоріям населення тощо [4]. Все це може зробити суттєвий внесок у покращення життя суспільства у післявоєнний час.
В умовах складного економічного становища та воєнного стану в Україні соціальне підприємництво здатне згладити ряд гострих питань в суспільстві, а також прискорити їх вирішення. Діяльність соціальних підприємств сприяє вирішенню проблем соціально незахищених людей, їх працевлаштування та громадської адаптації і саме тому ця діяльність є вигідною для відновлення та економічного розвитку нашої держави [4].
Соціальне підприємство здатне вирішувати ті завдання, які не можуть вирішити інші сектора економіки. Не дивлячись на складні умови функціонування більшості установ та організацій в Україні під час воєнного стану, наразі здійснюються певні заходи з фінансової та організаційно-інформаційної підтримки вітчизняного соціального підприємництва з боку держави, вітчизняних та міжнародних організацій.
Це створює можливості для розвитку соціального підприємництва в Україні і, відповідно, покращення життя суспільства, виходу з соціально-економічної кризи та подальшого розвитку та післявоєнного відновлення країни в цілому.
Література:
1. Аналітична та статистична інформація Державної служби зайнятості URL: https://www.dcz.gov.ua/analitics (дата звернення: 23.11.2022).
2. Міняйленко І. В., Биба В. В., Кулябка А. А. Зарубіжні моделі розвитку соціального підприємництва. Ефективна економіка. 2020. № 11. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2020_11_76.
3. Комісаренко А. О. Соціальне підприємництво як ефективний механізм сталого розвитку в Україні. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. Серія: Державне управління. 2021. № 1. С. 140–147.
4. Ачкасова О. Розвиток соціального підприємництва в Україні в умовах воєнного стану. Економіка та суспільство, 2022. (37) URL: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-37-40