Анотація. Тези присвячені дослідженню сучасних реалій та перспектив удосконалення парламентської етики народних депутатів в Україні. Наведено проблеми парламентської етики народних депутатів в Україні, які виникають процесі відносин між парламентом тасуспільством. Окреслено пропозиції по вдосконаленню організації парламентської діяльностіта підвищення професіоналізму. Запропоновано впровадження Кодексу парламентської етики.
Ключові слова: парламентська етика, демократія, управлінська культура, Кодекс депутатської етики, відповідальність народного депутата.
Повноваження народних депутатів передбачають можливість впливати на формування соціального середовища, виконання ними наступних важливих функцій: визначення політичного курсу держави, вирішення суспільно-важливих справ, а також розпоряджання бюджетом країни (державним майном та коштами). У зв’язку з цим, парламентарі повинні бути високо дисципліновані, відповідати найвищим моральним нормам та мати високій культурній обізнаність.
Актуальним для України в сучасних реаліях є проведення успішної парламентської реформи, що передбачає усунення основних проблем неефективного функціонування Верховної Ради України. Справа в тому, що в українському законодавстві простежуєтьсянедостатність закладених критеріїв етики для публічних службовців.
Через те, що в сферу парламентської діяльності входить не тільки участь у засіданнях Верховної Ради України, її органів, а й спілкування з широким колом осіб (колеги, виборці, представники засобів масової інформації, іноземці), дотримання високих моральних стандартів поведінки народним депутатом є його безпосереднім обов’язком. І це не дивно, адже вчинки кожного депутата відображаються не тільки на його власному іміджі, а й на іміджі всього парламентського корпусу.
Аналіз проблематики етичної поведінки народних депутатів України можна знайти в дослідженнях як представників наукової школи вітчизняного парламентаризму так івітчизняних дослідників, де розкривається проблема професійної етики депутатів з точки зору наукових підходів. До них можна віднести Л.А. Пашко, С.Д. Дубенко, І.Ф. Надольний, В.К. Майборода, О.Ю. Оболенський, Є.В. Ромата, Л.І. Даниленко, Н.Р. Нижник, В.Л. Коваленко, В.Б. Авер’янова, В.І. Луговий, В.М. Князєва та інші.
На сьогодні основні засади етичної поведінки народних депутатів мають наступну нормативно-правову основу: Конституція України [1] (передбачає юридичну відповідальність депутата за такі дії, як образа або наклеп) та закони України «Про статус народного депутата України» [2], «Про запобігання корупції» [4], «Про Регламент Верховної Ради України» [3].
Поряд з присягою народного депутата, текст якої закріплено в статті 79, в Конституції України передбачена юридична відповідальність народного депутата за такі порушення, як образа чи наклеп (стаття 80)[1] .
Етичні принципи (їх засади), якими має керуватися парламентар, закріплено в Законі України «Про статус народного депутата України». Зокрема, стаття 8 цього Закону зазначає, що народний депутат має відповідати загальноприйнятим нормам моралі; турбуватися про збереження власної гідності, поважати честь і гідність депутатів, службових та посадових осіб, громадян [2].
Отже, ці норми пропонують депутатам корегувати свою поведінку, утримуючись від дій, вчинків та заяв, що можуть привести к дискредитації самого депутата, громадян України, Верховної Ради України, держави.
В Законі України «Про запобігання корупції» встановлено принципи поведінки, що є ключовими в визначенні поняття «професіоналізм». До них належать компетентність, ефективність та неупередженість [4].
Окремо слід виділити суспільні зобов’язання, висунуті до депутатів, а також їх виконання парламентарями у публічному просторі. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» (стаття 51) передбачає можливість ВРУ ухвалювати рішення, що стосуються позбавлення народного депутата права брати участь у п’яти пленарних засіданнях. Підставою для його прийняття може слугувати письмове звернення про неналежну поведінку депутата під час засідання парламенту (коли винуватець конфлікту ображає та зневажливо відноситься до колег). Це звернення подається депутатом чи депутатською групою (фракцією парламентарів) у випадку, коли конфлікт не вдалося вирішити самостійно. Його розглядає регламентований комітет згідно процедурі врегулювання етичних питань. Регламент не передбачає відповідальність за конфліктні ситуації, що стосуються позапарламентськоїдіяльності. В кращому випадку регламентний комітет може винести депутату-порушнику попередження за неналежну етичну поведінку [3].
Останні роки все частіше фіксуються порушення дисципліни народними депутатами. Подібна неналежна поведінка депутатів призводить до негативної оцінки ефективності їх діяльності, є приводом для зниження довіри громадян до Верховної Ради України.
До типових порушень норм етики народними депутатами Верховної Ради Українивідносять: емоційні сварки в сесійній залі, які нерідко закінчуються справжніми бійками;навмисне пошкодження парламентського обладнання; відсутність парламентаря у сесійній залі під час проведення голосування; неособисте голосування, за яке Кримінальним кодексомУкраїни (стаття 3642) передбачено кримінальну відповідальність (за так зване «кнопкодавство» депутат карається штрафом від 3 000 до 5 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян); зневажливе спілкування депутатів з колегами, виборцями, журналістами, іншими особами [5].
Неналежна поведінка українських парламентарів має катастрофічні наслідки не тільки щодо внутрішньої політики держави, а й сприяє деструктивним процесам поза межами України (соромить країну на міжнародній арені).
Діяльність народного депутата України має базуватися на виконанні наступних вимог: повага до честі та гідності народних депутатів, службових та посадових осіб, а також всіх громадян.
На нашу думку, максимально дієвим механізмом врегулювання етичних питань в парламенті стане впровадження Кодексу депутатської етики. Іншим варіантом впливу на покращення етичної поведінки народних депутатів України є підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України.
В Кодекс депутатської етики важливо включити чітко визначені вимоги та принципи поведінки народних обранців, прописати юридичне тлумачення понять «наклеп» та «образа».
Вважаємо доцільним при створенні Кодексу парламентської етики опиратися на наступні критерії:
має містити принципи, що відрізняються конкретикою, чітким формулюванням положень;
він має регламентувати діяльність народних депутатів замість опису «ідеалів»поведінки, які ніколи не будуть втіленими на практиці;
всі критерії Кодексу мають передбачати дисциплінарну відповідальність за недотримання вказаних норм;
основне покликання етичних норм – захист інтересів особистості, суспільства та держави.
Безсумнівно, такі нововведення як Кодекс депутатської етики призведе до позитивних зрушень у функціонуванні українського парламенту, сприятиме підвищенню іміджу народного депутата, підвищить квоту довіри населення до народних обранців.
Література:
1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996. № 30. Ст. 141. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр. (дата звернення: 25.05.2022).
2. Про статус народного депутата України : Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1993. № 3. Ст. 17. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2790-12. (дата звернення: 07.12.2022)
3. Про Регламент Верховної Ради України : Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2010. № 14–15, № 16–17. Ст. 133. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1861-17 (дата звернення: 07.12.2022)
4. Про запобігання корупції : Закон України. Відомості Верховної Ради (ВВР). 2014. № 49. Ст. 2056. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 (дата звернення: 07.12.2022)
5. Когут А.М., Савчук О.В. Етичне та правове регулювання поведінки парламентарів: міжнародний досвід та пропозиції для України (Policy Paper). URL: http://euinfocenter.rada.gov.ua/uploads/documents/28800.pdf.