Однією з найважливіших тем публічного управління є сфера охорони здоров’я, яка відіграє важливу роль у забезпеченні належного рівня життя громадян України. З оглядуна наявні та майбутні загрози національній безпеці та національним інтересам України, реформи системи охорони здоров’я проводилися практично безсистемно та булиспрямовані здебільшого на фінансові елементи. Крім того, сучасна система органів публічного управління української держави не залишилася осторонь системних оновленьцентральних органів управління. Суттєві зміни в управлінні охороною здоров’я на національному рівні, безсумнівно, призвели до значних позитивних змін у діяльностіадміністративних органів у цій галузі. Такж проблеми, що існують нині в період воєнногочасу, змушують державу виконувати завдання, пов’язані зі створенням умов для правагромадян на доступ до недорогих і якісних медичних послуг.
Система органів управління у сфері охорони здоров’я визначена Законом України«Основи законодавства України про охорону здоров’я», згідно з яким до таких органівналежать: Міністерство охорони здоров’я України, інші центральні органи управління, щореалізують державну політику у сфері охорони здоров’я, органи управління на місцевомурівні тощо[1].
Загалом процес реформування національної системи охорони здоров’я, щоздійснюється в Україні на сьогоднішній день, потребує науково обґрунтованого підґрунтя. Особливої уваги потребує питання наукового обґрунтування вибору моделі управлінняохороною здоров’я яка б відповідала потребам населення в медичних послугах. Поняттямедичної послуги, умови здійснення медичного страхування, в тому числі державного, створення та використання добровільних лікарняних фондів, а також порядок наданнямедичних послуг, що виходять за межі платних медичних послуг у державних і комунальних закладах охорони здоров’я, та перелік таких послуг мають бути встановленіна законодавчому рівні. З іншого боку, відповідно до статті 49 Конституції України, у державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надаєтьсябезоплатно і існуюча мережа закладів охорони здоров’я не може бути скорочена, цейдокумент визначає людину, її життя, здоров'я і безпеку найвищою соціальною цінністю[2].
Іншими словами, кожна людина має невід'ємне і невідчужуване право на охоронуздоров’я. Держава, неурядові та інші організації та органи влади зобов’язані забезпечити, щоб охорона здоров’я була пріоритетом у їхній діяльності. Система охорони здоров’яповинна бути раціоналізована за допомогою ефективної адміністративної політики, щобсуспільні пріоритети могли бути задоволені на доступному та якісному рівні.
Основним джерелом фінансування оновленої системи охорони здоров’язалишається державний бюджет, що формується за рахунок державних податків. Відбувається перехід від фінансування постатейних бюджетів закладів охорони здоров’ядо закладів, перетворених на автономних надавачів цих послуг та аптек як надавачів ліків, призначених лікарями, Закупівля охоплює прозоро визначений спектр гарантованихдержавою пакетів медичних послуг, включно з первинною, вторинною (спеціалізованою) та третинною (високоспеціалізованою) медичною невідкладною допомогою та медикаментами, на які мають право всі громадяни України в міру необхідності. Вартістьцих послуг повністю або частково повинна покриватися системою страхування. У разічасткового покриття пацієнти мають вносити співоплату за послуги та ліки, розмірів якоїповинна бути чітко визначена та єдина для всієї країни[3].
Отже, ключовими пріоритетними напрямами розвитку ринку охорони здоров’я є державне фінансування медичних послуг для малозабезпечених груп населення шляхом координації державного та приватного фінансування, а також стимулювання доступу груп населення з більш високим рівнем доходів до медичних послуг у медичних закладах, що фінансуються приватними інвесторами. Ефективне державно-приватне співробітництво у сфері надання медичних послуг дає змогу збільшити кількість конкретних видів медичних послуг, які надають державні та приватні медичні організації, домогтися високої якості за рахунок конкуренції, збільшити частку приватного сектору в наданні медичних послуг, забезпечити стандарти якості та доступність під час розширення спектра медичних послуг, що надаються, і сприяти підвищенню якості медичного обслуговування за рахунок професійного розвитку персоналу. Така співпраця дасть змогу розширити доступ до охорони здоров’я для всіх верств населення і підвищити якість медичної допомоги.
Таким чином, сучасна система публічного управління в процесі свого розвитку і функціонування зазнає постійної трансформації як у цілому, так і в охороні здоров’я. Тому необхідно не тільки трансформувати її функції відповідно до економічних, соціальних і політичних умов, що змінюються, а й комплексно координувати компоненти органічної та функціональної системи, з огляду на вимоги сьогодення і забезпечуючи законодавчу та нормативну підтримку.
У період реформ ринковий підхід до формування пакетів медичних послуг може сприяти створенню скоординованого механізму державно-приватного співробітництва для задоволення потреб усіх верств населення. Така співпраця дасть змогу забезпечити безоплатну екстрену допомогу для малозабезпечених і вразливих груп населення, а також можливість для людей із середнім і високим рівнем доходу отримувати медичну допомогу як у державних, так і в приватних медичних закладах за своїм бажанням. [4]. Об’єктнусистему державного управління, систему медицини та охорони здоров’я складаютьчисленні органи державної влади та їх афілійовані суб’єкти. Вважаємо, що для цілей і завдань подальшого розвитку публічного управління охороною здоров’я доцільневизначення конкретних шляхів імплементація норм нормативно-правових актів чинного медичного законодавства; отримання, відповідно до впровадження методології оцінкимедичних технологій, користі в інтересах пацієнтів; посилення електронного потоку даниху медичній діяльності; забезпечення доступу громадськості до національної охорониздоров’я, щоб покращити доступ українських пацієнтів до ефективних, безпечних і соціально доступних ліків.
Таким чином, для покращення публічного управління у цій сфері можна створити ефективну, прозору та результативну систему управління охороною здоров’я шляхом уточнення рівнів управління, принципів, методів, функцій, суб’єктів та комунікації між ними. Пріоритетом функціонування системи має бути задоволення запитів і потреб населення в якісних і доступних медичних послугах через реалізацію поетапних цілей і завдань медичної реформи.
Література.
1. Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 09.08.2023 № 3301-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text
2. Конституція України. URL: http://zakon.rada.gov.ua
3. Концепція реформи фінансування системи охорони здоров’я, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 1013. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1013-2016-р#Text
4. Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості: Закон України від від 14.11.2017 № 2206-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2206-19#Text