Психологічна готовність дітей старшого дошкільного віку до шкільного навчання, насамперед, проявляється у сформованості у дошкільнят мотивації до навчальної діяльності, що дозволяє їм ефективно включитися у процес навчання. Водночас мотиваційна готовність дошкільника не може бути сформована без необхідного та достатнього рівня розвитку інтелектуальної та довільної сфери майбутнього першокласника.
Дуже часто батьки стикаються із протиріччям: вони організують цілеспрямовану підготовку дитини до школи, прагнуть ще до школи навчити їх письма, читання, рахунку, але в результаті дитина демонструє стійке небажання йти до школи вчитися. Тобто, якщо у дитини відсутня мотиваційна готовність до школи, то навіть за наявності необхідних знань та умінь, високого рівня інтелектуального розвитку, їй буде важко у школі. З цього випливає, що мотиваційна готовність є невід'ємною частиною загальної психологічної готовності до школи, і необхідно враховувати під час підготовки старших дошкільнят до систематичного шкільного навчання.
Мотиваційна готовність до шкільного навчання - це позитивне ставлення до школи, до вчення як до серйозної, складної, але необхідної діяльності [2]. Показники мотиваційної готовності: бажання йти до школи; правильні уявлення про школу; пізнавальна активність [3].
Найбільш результативному формуванню мотиваційної готовності в дітей віком старшого дошкільного віку сприятимуть такі умови:
- пробудження допитливості як засобу стимулювання пізнавального інтересу до нових знань;
- систематична взаємодія дошкільного закладу та батьків.
Теорія та практика дошкільної освіти показує, що період дошкільного дитинства є найбільш сприятливим для формування необхідних психічних функцій. Саме в цей час закладаються психолого-педагогічні передумови майбутньої навчальної діяльності у школі, адаптація до нових умов та входження до нової системи відносин.
Про ефективність формування мотиваційної готовності до навчання у дошкільнят можна судити за такими критеріями: діти виявляють інтерес до виконання завдань, що розвивають, до спеціальних вправ, спрямованих на розвиток пізнавальної активності; діти виявляють велике бажання співпрацювати з педагогом під час проведення спільних справ дорослого та дитини під час освітньої діяльності.
Загальний зміст формування мотиваційної готовності у тому, що педагогу бажано перекладати дошкільнят з рівнів негативного і байдужого ставлення до вчення до зрілих форм позитивного ставлення до вчення – дієвого, усвідомленого і відповідального.
Діти дошкільного віку з різним типом ставлення до школи домінують різні види мотивів у структурі мотиваційної готовності до шкільного навчання [1].
Дошкільнята, які мають високий рівень мотиваційної готовності мають позитивне відношення до вступу та перебування в школі, виражений пізнавальний інтерес, віддають перевагу колективним класним заняттям індивідуально – домашній формі навчання, які віддають перевагу школі, в якій дотримання правил шкільної дисципліни обов'язково приймають позначку як форму оцінки навчальної роботи з інших видів заохочення – солодощі, іграшки, визнають авторитет вчителя. Для дітей із середньою та низькою мотивацією до шкільного навчання характерна перевага занять грамоти та рахунки заняттям «дошкільного» типу (малювання, спів, фізкультура, праця), змістовне уявлення про підготовку до школи (освоєння деяких навичок читання, рахунки, письма), низький пізнавальний інтерес, вибір таких видів заохочення, як солодощі, іграшки, зовнішній мотив навчання (залучають гарні шкільні предмети та зовнішній вигляд школярів), шкільно-навчальні орієнтації у ситуації необов'язкового відвідування школи, ігровий мотив навчання на відміну дітей із високою мотивацією.
Таким чином, вищенаведене дозволило сформулювати загальні рекомендації педагогам та батькам щодо формування мотиваційної готовності дітей до школи: приділяти більше уваги таким сферам спілкування з дітьми, як сфера соціального світу та сфера внутрішнього світу дитини. Дані сфери важливі для формування загальної мотиваційної готовності до школи, зокрема формування соціальних мотивів і мотиву досягнення. Зокрема, слід більше пропонувати дітям участь в організованих дорослими заняттях, у виконаннях доручень старших, акцентувати при цьому для дитини успіхи в запропонованих видах діяльності та навчати виправляти допущені помилки. А також, цікавитися уявленнями дитини про ті чи інші речі, його думкою та поглядами з тих чи інших питань, тим, що і як він вигадує, складає, як вирішує ті чи інші завдання.
Література:
1. Курчатова, А., & Вегера, Т. Мотиваційна готовність дітей старшого віку до навчання у школі: співвідношення ключових понять. Молодий вчений, 9 (109), 2022, 78-81
2. Любарська І. Співпраця дошкільного закладу і родини у контексті підготовки дитини до школи : [монографія]. Київ : Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2011. Вип. 17. 72 с.
3. Іллін Є. Мотивація і мотиви / переклад з рос. мови, передмова та примітки Т. Тадеєвої. Тернопіль : Навчальна книга «Богдан», 2013. 512 с.