Процес управління організацією завжди відбувається у контексті зовнішніх і внутрішніх змін і найчастіше запускається під їх впливом. У процесі прискорення темпу змін, різко підвищується необхідність якісного управління ними. Керівнику необхідно з високою періодичністю і ефективно проводити зміни в організаціях, ініціювати нові проекти або надавати новий напрямок існуючим.
Процес управління, а особливо процес управління змінами є ефективним і успішним, коли він здійснюється з урахуванням внутрішніх станів лідера (керівника) та команди (співробітників). Спроба здійснення управління (змін, ініціювання нових проектів і т. ін.) буває успішною лише остільки, оскільки вдається відповідним чином змінити стан людей, що беруть участь у цьому процесі. Інакше використання найправильніших, вивірених за найсучаснішими лекалами управлінської науки планів веде до непередбачуваних результатів. Під станом в даному випадку мається на увазі не тільки свідомі плани керівника і явні чи приховані наміри, але вся сукупність усвідомлюваних і неусвідомлюваних людиною мотивацій, у контексті його службової та виробничої діяльності.
При такому підході сам процес управління організацією можна розглядати у двох аспектах.
Перший це зміна чи заміна частин системи – кадрові та організаційні зміни, перебудова формальної структури, запровадження нових процедур і зміна характеру взаємодії між підрозділами, створені задля виконання нових стратегій та нових проектів. Цей аспект можна назвати "зовнішнім управлінням" [1].
Другий - створення передумов всіх необхідних функціональних змін за рахунок зміни стану керівника (і як наслідки його команди).
Будь-яке успішне управління змінами передбачає наявність обох аспектів, а відсутність або недолік другого аспекту частіше веде до невдач, необхідності залучення додаткових надпланових ресурсів і навіть згортання планів та криза організації.
Практично будь-який керівник повинен мати певні якості та навички. Їх можна поділити на три категорії: професійні; особисті; ділові. Так, звичайно, для різних категорій керівників різні вимоги, але певний низку якостей вони повинні мати [2]. Існують два основних типи керівників – лінійний та функціональний. Лінійні керівники очолюють лінійні підрозділи та всю систему управління. Вони приймають рішення щодо цілої низки проблем. Функціональні менеджери очолюють функціональні підрозділи стосовно всієї системи вони вважаються функціональними менеджерами, а працівників свого відділу – лінійними» [3].
Роль керівника у здійсненні змін ключова, при цьому можна виділити 4 основні функції, які він повинен виконувати:
1. Постановка цілей (для керівників), завдань (для виконавців) та контроль за їх виконанням;
2. Стандартизація роботи;
3. Вирішення проблем (організаційних, технічних);
4. Зворотній зв'язок та навчання [4-6].
Винятковість і необхідність керівника в умовах колективної організації праці прослідковується у всі періоди, при будь-якому способі виробництва. У сучасних умовах на зміну адміністратору приходить демократ, на зміну технократу — підприємець, який володіє господарським, економічним розрахунком при прийнятті будь-яких управлінських рішень. Керівник повинен володіти такими якостями, які диктує час, і, крім того, вміти об’єктивно оцінити їх в підлеглих.
Література:
1. Роль і місце менеджера в організації. URL:http://knowledge.allbest.ru/management/2c0b65625b2bc68a5c53a89521206c27_0.html
2. Сутність менеджменту як виду професійної діяльності. URL:http://ru.osvita.ua/vnz/reports/management/15416
3. Карамушка Л.М., Лагодзінська В.І., Івкін В.М., Ковальчук О.С. Роль організаційної культури в діяльності сучасних організацій: аналіз основних підходів. Актуальні проблеми психології : зб. наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. К. Алчевськ : ЛАДО, 2013.
4. Максименко С.Д., Карамушка Л.М. Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія. 2013. Вип. 38.C. 225-229.
5. Скрипник М. Теоретико-психологічна модель толерантності як багаторівневої характеристики особистості. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. 2011. №46. С. 171-174.
6. Лисенко Л. Л. Завдання менеджера. Риси, які характеризують менеджера. Економічний вісник. 2016. № 50. Т. 3. С. 89–94.
7. Степаненко С. В. Формування механізму управління організаційними змінами. Актуальні проблеми інноваційної економіки. 2016. № 3. С. 60–67. URL:http://nbuv.gov.ua/UJRN/apie_2016_3_12