Реформування вітчизняної системи охорони здоров’я, спрямоване на створення системи, орієнтованої на пацієнта, здатної забезпечити медичне обслуговування для всіх громадян України на рівні розвинутих європейських держав, одним із напрямів проведення медичної реформи є удосконалення надання публічних електронних послуг у сфері охорони здоров’я.
Проблеми надання адміністративних послуг досліджували такі вчені, як В. Б. Авер’янов, Ю. П. Битяк, В. Я. Настюк, І. В. Бойко, О. М. Буханевич, Н. Б. Писаренко, О. Т. Зима, О. М. Соловйова, В. П. Тимощук, І. Б. Коліушко та ін.
В Україні активно функціонують «E-Zdorovya», «e-Health», «e-Нelsi», що включає використання електронних рецептів і медичних карт, електронних медичних історій пацієнтів. Однак питання стосовно модернізації системи адміністрування електронних послуг в державних закладах охорони здоров’я України не розкрито, що вказує на актуальність даної роботи та її практичне значення.
Публічна електронна послуга у сфері охорони здоров’я ‒ це адміністративна або інша публічна послуга, що надається в електронній формі із застосуванням спеціалізованих інформаційно-комунікаційних систем на платній чи безоплатній основі фізичній або юридичній особі суб’єктами, спеціально уповноваженими державою органами відповідно до закону і не потребує особистого контакту між отримувачем та надавачем послуги на окремих стадіях отримання послуги або протягом усієї процедури. Публічні електронні послуги у сфері охорони здоров’я є одним із різновидів інструментів публічного адміністрування [1].
У цьому контексті особливої уваги заслуговує впровадження системи «Е-Health» – електронної системи охорони здоров’я, що забезпечує обмін медичною інформацією та реалізацію програми медичних гарантій населенню [2].
Система eHealth складається з:
1.) Центральної бази даних (ЦБД) — інформаційно-телекомунікаційна система, яка містить передбачені законодавством реєстри, програмні модулі, інформаційну систему НСЗУ, в частині, необхідній для реалізації державних фінансових гарантій та ін. Також, забезпечує можливість створення, перегляду, обміну інформацією та документами між реєстрами, державними електронними інформаційними ресурсами, електронними медичними інформаційними системами.
2.) МІС (електронна медична інформаційна система) — інформаційно-телекомунікаційна система, яка дає змогу автоматизувати роботу суб’єктів господарювання у сфері охорони здоров’я, створювати, переглядати, обмінюватися інформацією в електронній формі, зокрема з центральною базою даних (у разі підключення).
Аналізуючи формат надання інформаційних та інших послуг з використанням електронної інформаційної системи «Електронний Уряд», можна вирізнити чотири види електронного надання інформаційної послуги:
- інформування (надання безпосередньо інформації про державні (адміністративні) послуги);
- одностороння взаємодія (забезпечена можливість користувачу отримати електронну форму документа);
- двостороння взаємодія (забезпечена можливість обробки електронної форми документа, включаючи ідентифікацію);
- проведення трансакцій (електронна реалізація можливостей прийняття рішень та їх доставка) [3].
Завдання та функціональні можливості електронної системи охорони здоров’я визначені Порядком функціонування електронної системи охорони здоров’я, затвердженим Постановою КМ України від 25 квітня 2018 р. № 411. Так, згідно з п. 7 даного Порядку, завданням електронної системи охорони здоров’я є забезпечення можливості використання пацієнтами електронних сервісів для реалізації їхніх прав, зокрема, за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення, автоматизація ведення обліку медичних послуг і управління медичною інформацією, запровадження електронного документообігу у сфері медичного обслуговування населення [4].
Відповідно до п. 8 Порядку, функціональні можливості електронної системи охорони здоров’я повинні забезпечувати:
- можливість реєстрації користувачів у центральній базі даних, у тому числі з використанням засобів електронної ідентифікації;
- можливість створення, внесення, перегляду та обміну деклараціями про вибір лікаря;
- можливість використання електронної системи охорони здоров’я особами з порушенням зору та слуху;
- можливість надання пацієнтами (їх законними представниками) згоди на доступ до даних про себе;
- отримання пацієнтами відомостей про осіб, які подавали запити щодо надання інформації, що міститься в електронній системі охорони здоров’я, про таких пацієнтів;
- можливість укладення, зміни та припинення договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію за програмою медичних гарантій, формування та подання електронних звітів, первинних, розрахункових та інших документів за договорами через центральну базу даних [4].
Рекомендації щодо можливості розвитку електронних послуг у сфері охорони здоров’я в Україні: обговорення пропозицій зі сторони населення та обговорення нововведень; посилення рівня комунікації влади з громадянами, з метою визначення їх потреб та підвищення обізнаності громадян щодо запроваджених електронних медичних послуг; посилення захисту персональних даних у сфері електронної медицини шляхом використання методу анонімізації даних; запровадження електронних медичних послуг із застосуванням технологій Інтернет речей.
Література:
1. Веліканов А. Зміст публічних електроних послуг у сфері охорони здоров’я Адміністративне право і процес № 12., 2020. - С. 137-141.
2. Helsi Реформа». Про Helsi. URL: https:// reform.helsi.me/about-us (дата звернення: 04.12.2022).
3. Берназюк О. Адміністративні електронні послуги: поняття та умови впровадження в Україні. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 5. С. 196-199.
4. . Деякі питання електронної системи охорони здоров’я. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/411-2018-%D0%BF#Text (дата звернення: 14.12.2022).