АНТИКОРУПЦІЙНА РОБОТА В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Впродовж довгого часу корупція залишається однією з найбільших проблем України та є темою для постійних дебатів як для української, так і для міжнародної спільноти. Протягом останніх років в Україні активізувалася багатопланова організаційна та законодавча діяльність щодо створення системної бази для боротьби з корупцією.

Цілком очевидно, що в умовах децентралізації та передачі значних матеріальних ресурсів на місця, вимоги щодо прозорості та підзвітності органів місцевого самоврядування, доброчесності відповідних посадових осіб виходять на більш високий рівень. Це своєю чергою вимагає якісно нового рівня організації антикорупційної роботи та системи доброчесності на регіональному рівні. Певні кроки у цьому напрямі було зроблено шляхом внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» восени 2019 року [1]. Відповідно до зазначених змін в органах місцевого самоврядування передбачається обов’язкове утворення підрозділів (уведення посад уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції (далі – антикорупційні уповноважені), що раніше для органів місцевого самоврядування носило рекомендаційний характер. Таким чином, одразу ціла група напрямів антикорупційної роботи перемістилася із переліку рекомендованих до переліку обов’язкових вимог для органів місцевого самоврядування.

В основу розробки державної антикорупційної стратегії покладені 5 основних принципів:

1. оптимізація функцій держави та місцевого самоврядування;

2. зниження «людського фактору» та збільшення прозорості і ефективності у стосунках держави з громадянами та організаціями;

3. створення зручних та законних альтернатив корупційним практикам;

4. забезпечення дієвого державного контролю за дотриманням публічними службовцями правил етичної поведінки та вимог антикорупційного законодавства;

5. забезпечення невідворотності відповідальності за корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення.

Що стосується антикорупційних програм органів місцевого самоврядування, то це питання врегульоване ст. 19 Закону України «Про запобігання корупції» [1]. 

Варто зазначити, що сутність будь-якої антикорупційної програми полягає в ідентифікації корупційних ризиків та визначенні заходів щодо усунення (мінімізації) виявлених корупційних ризиків. У зв'язку з цим може виникнути питання, що ж таке корупційний ризик?

Корупційний ризик — це ймовірність того, що відбудеться подія корупційного правопорушення чи правопорушення, пов'язаного з корупцією, яка негативно вплине на досягнення визначених цілей та завдань суб'єктом затвердження антикорупційної програми [2].

Представники громадськості можуть входити до складу комісії з оцінки корупційних ризиків у діяльності органу, надавати пропозиції до проекту антикорупційної програми, розміщеної на офіційному веб-сайті органу, брати участь в обговоренні антикорупційної програми під час конференції, відеоконференції, форуму, громадського слухання, засідання за круглим столом, зборів, зустрічі (наради) з громадськістю (у разі проведення органом відповідного публічного громадського обговорення) [3-4].

Ґрунтовна підготовка та виконання антикорупційної програми є гарантією створення ефективної системи запобігання і протидії корупції в усіх сферах діяльності органу, який прийняв таку програму, впровадження механізмів прозорості, відкритості, зниження корупційних ризиків у діяльності відповідного органу та доброчесності його представників.

Досвід таких країн, як Грузія та Польща, показує, що істотний прорив у протидії корупції можливий навіть за період у 3 – 5 років за умови проведення державою швидких та ефективних змін.

Література:

1.Закон України «Про запобігання корупції» URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#Text

2. Harasymiw B. Civil society as an anti-corruption actor in post-Euromaidan Ukraine. Canadian Slavonic Papers. 2019. № 61:3. Р. 288–320. URL: https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/00085006.2019.163663 0?scroll=top&needAccess=true

3. Альтернативний звіт з оцінки ефективності впровадження державної антикорупційної політики / М.І. Хавронюк та ін. ; за заг. ред. М.І. Хавронюка. Київ, 2017. 445 с.

4.Бусол О.Ю., Костенко О.М. Концепція протидії корупційній злочинності в Україні потребує нових підходів: основні тези. Публічне право. 2016. № 2. С. 143–151. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pp_2016_2_21