ЕЛЕКТРОННЕ УРЯДУВАННЯ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Електронне урядування виступає ключовим фактором для проведення реформ, таких як адміністративно-територіальна реформа, а також розширення місцевого самоврядування і децентралізація. Ця система повинна бути реалізована на всіх рівнях управління, але особливо важливою є її імплементація на місцевому рівні. Оскільки правильне функціонування місцевого управління визначає децентралізацію влади, розширення можливостей громадян у впливі на державні справи та вирішення питань місцевого значення.

Успішне впровадження електронного урядування передбачає використання програмно-апаратних рішень і систем локальних інформаційних мереж для забезпечення прозорості та відкритості діяльності місцевих органів влади. І також надання громадянам можливості отримувати повний доступ до інформації про роботу органів місцевого самоврядування та легке щоденне спілкування з місцевими владними органами.

Теоретичні основи, проблеми впровадження та моніторинг ефективності електронного врядування в різних контекстах розглядали такі вчені: Р. Катц [1] досліджував соціальні та культурні аспекти електронного урядування, акцентуючи на взаємодії влади і громадян; Й. Масуд [2] аналізував технологічні основи систем е-урядування і їх вплив на суспільну структуру; творець концепції мережевого товариства М. Кастельс [3] в своїх дослідженнях приділяє велику увагу взаємозв'язкам між комунікацією та відносинами влади у новому технологічному контексті; І. Агамірзян і О. Данильян [4] вивчали організаційні аспекти впровадження е-урядування в пострадянських країнах; Д. Дубов [5] зосереджував увагу на правових аспектах електронного врядування; В. Шеверда [6] і Г. Почепцов [7] вивчали комунікаційні стратегії для популяризації е-сервісів серед громадян; П. Клімушин та А. Серенок [8] звертали увагу на інтеграцію електронного врядування з іншими сферами державного управління; С. Чукут та В. Полярна [9] досліджували кращі європейські практики впровадження електронного урядування.

Всі ці вчені зі своїх позицій вносили важливий вклад у розуміння та розвиток концепції електронного урядування, допомагаючи формувати комплексний підхід до цього сучасного напрямку державного управління.

В той же час цікавим є дослідження впровадження електронного врядування для сталого розвитку суспільства. Тут важливе місце займає взаємодія технологій і соціально-економічних аспектів розвитку. Вчені, такі як В. Вороненко, О. Кубатко, Б. Ковальов, П. Гриценко, В. Омельяненко [10] вивчали зв'язок між цифровою трансформацією та сталим розвитком, акцентуючи на тому, як технології можуть стати інструментом для досягнення цілей сталого розвитку.

Тим не менше, впровадження електронного урядування в контексті сталого розвитку вимагає специфічних підходів. Це включає в себе не лише використання новітніх технологій, але й зміну у підходах до управлінської культури, формування цілісної візії розвитку, а також активне залучення громадян в процес прийняття рішень.

В дослідженнях О. Декалюка [11], М. Болдуєва О. Болдуєвої та С. Ісікова [12]розглядається вплив електронного урядування на економічне зростання та соціальну інтеграцію. Автори підкреслюють, що доступ до електронних сервісів може значною мірою сприяти зниженню соціальних бар'єрів, рівноправному доступу до ресурсів та можливостей для всіх груп населення.

Таким чином, вивчення електронного урядування через призму сталого розвитку відкриває нові горизонти для дослідження та практичного застосування цієї концепції у різних контекстах суспільного розвитку.

Впровадження електронного урядування в контексті сталого розвитку може стати катализатором позитивних змін на багатьох рівнях суспільства. По-перше, це сприяє підвищенню прозорості та ефективності урядових служб, роблячи їх більш відкритими та відповідальними перед громадянами. Така прозорість може підвищити довіру до уряду та підсилити громадське участь у процесах прийняття рішень.

По-друге, електронне урядування може підтримувати сталий розвиток, використовуючи дані для моніторингу та впровадження сталих політик і практик. Це може охоплювати все – від моніторингу викидів вуглецю до стеження за соціальними індикаторами, такими як освіта та здоров'я.

По-третє, за допомогою електронного урядування можливе швидке виявлення та реагування на екологічні, соціальні та економічні виклики, що постають перед суспільством. Така адаптивна модель управління може зробити суспільства стійкішими до зовнішніх шоків.

Також важливо відзначити, що застосування технологій у сфері урядування може сприяти розширенню доступу до якісних послуг для всіх громадян, незалежно від їх соціального статусу або географічного розташування.

Отже, поєднання принципів електронного урядування та сталого розвитку може слугувати потужним інструментом для досягнення гармонійного суспільного розвитку, що бере до уваги потреби сучасних громадян і зберігає ресурси для майбутніх поколінь.

Література:

1. Hiranya K. Nath. The Information Society URL:https://www.shsu.edu/eco_hkn/The%20Information%20Society.pdf

2. Masuda Y. The Information Society as Post-Industrial Society, Washington, D.C., USA: World Future Society, 1981, P. 6.

3. CASTELLS M. Communication, power and counter-power in the network society // International j. of communication. Los Angeles (CA), 2007. Vol. 1. P. 238–266.  

4. Зарубіжний досвід упровадження електронного урядування / авт. кол.: Т. Камінська, А. Камінський, М. Пасічник та ін.; за заг. ред. д-ра наук з держ. упр., проф. С. А.Чукут. К., 2008. 200 с.

5. Дубов Д.В., Дубова С.В. Основи електронного урядування: навчальний посібник.Київ : Центр навчальної літератури, 2012. 176 с.

6. Шеверда В.А. Електронне урядування як спосіб підвищення ефективності системи державного управління. Менеджмент за умов трансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення: матеріали міжнар. наук. конф. (м. Суми, 10-12 травня 2007 р.) Суми: СОІППО, 2007. Ч2. С.168-174.

7. Почепцов Г.Г. Інформаційна політика: навч. посіб. К.: Знання, 2008. 665 с.

8. Клімушин П.С., Серенок А.О. Електронне урядування в інформаційному суспільстві: монографія. Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2010. 312 с.

9. Чукут С.А., Полярна В.Л. Кращі європейські практики впровадження електронного урядування: досвід Данії. Інвестиції: практика та досвід. 2016. № 24. С. 140-145.

10. Вороненко В.І., Кубатко О.В., Ковальов Б.Л., Гриценко П.В., Омельяненко В.А. Динаміка цифрової трансформації соціально-економічних та екологічних систем. Агросвіт. Дніпро: ДДАЕУ. 2022. №15-16. С. 15-22.

11. Декалюк О.В. Концепція електронного урядування в практиці зарубіжних країн.  Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2020 р. № 4 (115). С. 43-47.

12. Болдуєв М.В., Болдуєва О.В., Ісіков С.М. Стан та перспективи розвитку електронного урядування в публічному управлінні України. Економічний вісник, 2020. № 3 С. 118-125.