УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОЇ УСТАНОВИ

Ефективність діяльності лікувально-профілактичної установи на ринку залежить від того, як ця діяльність організована, тобто від організаційної структури управління. Вивчення процесів надання медичної допомоги пацієнтам неможливе без аналізу організаційної структури медичних установ та послуг.

Лікувально-профілактичний заклад – підприємство з виробництва медичних, а також інших супутніх послуг. Необхідно розглядати медичні послуги як заходи чи комплекс заходів, що проводяться при захворюваннях або за безпосередньої загрози їх розвитку, спрямовані на попередження захворювання та відновлення здоров'я, що мають самостійне закінчене значення та певну вартість [1].

Лікувально-профілактичні установи можна систематизувати за характерними ознаками:

1) ставлення до власності: - власником є вищестояща організація; – власником є міністерство чи відомство (відомчі лікувально-профілактичні установи); - власником є лікувально-профілактичний заклад (некомерційні організації, комерційні організації);

2) юридична самостійність:

- самостійні юридичні особи;

- структурні підрозділи юридичних осіб;

3) джерела фінансування: – одне джерело фінансування (бюджет, комерційна діяльність); – кілька джерел фінансування (від двох і більше джерел, що мають поєднання у різних варіантах, включаючи види бюджетного фінансування - із державного або муніципального бюджету; види цільового фінансування – гранти, держзамовлення, фінансування окремих програм; види підприємницької діяльності – добровільне медичне страхування, договори з юридичними особами; платні послуги населенню; дослідницька діяльність у медичній та немедичній областях);

4) сфера діяльності:

- амбулаторно-поліклінічні;

- стаціонарні;

- діагностичні (у тому числі спеціальні);

– санаторії та профілакторії;

5) профіль:

– профільні медичні заклади (стоматологічні, гінекологічні, інфекційні тощо);

- багатопрофільні лікувально-профілактичні заклади;

6) інтеграція з іншими видами діяльності:

- інтегровані з освітньою діяльністю;

- інтегровані з науковою діяльністю;

- інтегровані з немедичними видами діяльності;

- інтегровані за всіма видами діяльності.

Кожен із представлених типів лікувально-профілактичних закладів має свою вузькоспеціалізовану характеристику та свій набір установ [2].

Ефективність діяльності лікувально-профілактичної установи залежить від грамотного керівництва та структури управління, що відповідає вимогам лікувально-профілактичного закладу, його цілі на ринку та організаційно-правової форми.

Якщо лікувально-профілактичний заклад можно віднести до лінійно-функціональної структури управління, механістичного типу [3; 4], то такі структури застосовуються у великих спеціалізованих, багатопрофільних чи комплексних лікувально-профілактичних установ, що мають розгалужену мережу підрозділів з великим обсягом медичної допомоги, що надається. Керівники підрозділів у таких установах за ступенями управління здійснюють свою діяльність на засадах єдиноначальності, але для забезпечення необхідної компетентності управлінські рішення при керівництві створюють функціональні управління, відділи, бюро, групи, тобто залучаються фахівці, які виступають як помічники керівника з окремих функцій управління, готують рішення, але приймає його керівник-єдиноначальник.

За такої організаційної структури управління функціональні органи позбавлені права надавати розпорядження іншим підрозділам управлінського апарату. У зазначених структурах управління синтезуються властивості лінійної та функціональної організаційної структури управління.

Організаційна структура лікувально-профілактичного закладу управлінських рішень та розпоряджень та дотримання надзвичайно важливого принципу єдиноначальності.

Лінійно-функціональна організаційна структури управління набула широкого поширення в управлінні лікувально-профілактичного закладами різних типів [3]. Проте менеджери установи мають прагнути до того, щоб сформована організаційної структури управління відповідала низці умов (критеріїв) ефективності функціонування. При виявленні ознак неефективності або невідповідності розв'язуваних завдань лікувально-профілактичного закладу його організаційної структури управління необхідно здійснити проектування нової чи раціоналізацію діючої структури.

До таких умов слід зарахувати:

- відповідність ланок управління функцій управління;

- мінімізацію рівнів управління в ієрархії організаційної структури управління;

- зосередження на кожному рівні і в кожній ланці управління всіх необхідних функцій керування;

- концентрацію функціональних підрозділів у відповідних функціональних блоках;

– реальну можливість участі кожної функціональної ланки у єдиному процесі управління, чітке виділення цієї участі;

- виключення дублювання функцій управління;

- найменша кількість джерел «прийому» і «виходу» команд у кожної ланки керування;

- найкоротші шляхи проходження управлінської інформації;

– відповідність поділу та кооперації праці апараті управління, тобто. відповідність функцій управління структурою цілей організації.

Таким чином, аналіз вищевикладених критеріїв ефективності функціонування організаційної структури управління дозволяє зробити висновок про необхідність розширення повноважень консультаційно-діагностичної поліклініки у складі розглянутого лікувально-профілактичного закладу та перепідпорядкування лабораторії радіоізотопної діагностики, відділень функціональної, ультразвукової, променевої діагностики, відділення ендоскопії та клініко-діагностичної лабораторії керівнику поліклініки. Така реструктуризація дозволить сконцентрувати функції діагностики в одній ланці управління, створить передумови для організації єдиного центру відповідальності за якість діагностичного процесу та зацікавленість інших підрозділів лікувально-профілактичного закладу у тісному співробітництві між відділеннями, забезпечуючи зростання горизонтальних зв'язків у лінійно-функціональній організаційної структури управління та самостійності підрозділів у прийнятті управлінських рішень.

Література:

1. Радиш Я.Ф. Державне управління охороною здоров'я в Україні: генезис, пробле-ми та шляхи реформування: Монографія / Передм. і заг. ред. проф. Н.Р.Нижник. — К.: Вид-воУАДУ,2001.-360с.

2. Результати діяльності галузі охорони здоров'я України у 2003 — 2004 pp. — К., 2005.-157 с.

3 . Дмитрук О.В. Управління адаптацією персоналу закладів охорони здоров’я в нових умовах господарювання. Режим доступу: http://pev.kpu.zp.ua/journals/2018/5_10_uk/33.pdf

4. Юринець З.В., Петрух О.А. Напрями державного регулювання інноваційного розвитку сфери охорони здоров’я України. Інвестиції: практика та досвід. 2018. № 22. С. 116-121.