ВІДНОВЛЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Культура - важливий елемент суспільства та економіки країни. Через неї виявляються спільні риси людей у населенні, загальні цілі, мотивація до існування: побудови та розвитку суспільства. Збереження пам’яток культури відображає розуміння народом власної історії, намагання не втратити її; сприяє до єднання, загального зростання та розвитку народу.

За період з 24 лютого 2022 року до 25 квітня 2024 року пошкоджено 1062 об’єкти культурної спадщини. З них пам’яток національного значення — більше 120, місцевого значення — більше 860 і, як мінімум 1 (комплекс архітектури​ «Історичного центру Одеси») – об’єкт світової​ спадщини ЮНЕСКО

Для відновлення культурної спадщини; архітектури зокрема, можна сформувати відповідну чітку законодавчу базу. Безумовно, існує Закон України «Про охорону культурної спадщини», але він не передбачає централізоване, масштабне, відновлення пам’яток архітектури. ​

Згідно йому, виконавча влада на вищому рівні може тільки надавати дозволи і формувати відповідну документацію регіональнам або місцевим суб’єктам, які за своєю ініціативою і у відповідності до своїх фінансових та інших ​можливостей здійснюють дослідження, ремонт та реставрацію культурних ​пам’яток. А для масової одночасної відбудви по всій країні важлива на​явність відповідних наказів та фінансування національного масштабу.  Зрозуміло, такий підхід передбачає використання великої кількості ресурсів за маленький строк (наприклад повна відбудова тільки Національного літературно-меморіального музею Г. С. Сковороди у Харкові оцінюється у понад 112 мільйонів гривень); загальна вартість відновлення всіх об'єктів складає близько 7 мільярдів доларів США. 

Такий підхід хоч і є швидким, але його можна реалізувати тільки за умови наявності вищевказаної суми наразі, що маловірогідно, ураховуючи більш пріоритетні проблеми поза культурною галуззю, куди в першу чергу й надходитимуть гроші. 

У якості альтернативи можлива поступова відбудова, яка відбувається вже зараз.

У статті 11 Закону України «Про охорону культурної спадщини» вказано: «Підприємства усіх форм власності, заклади науки, освіти та культури, громадські організації, громадяни сприяють органам охорони культурної спадщини в роботі з охорони культурної спадщини, можуть встановлювати шефство над об'єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяють державі у здійсненні заходів з охорони об'єктів культурної спадщини і поширенні знань про них, беруть участь у популяризації культурної спадщини серед населення, сприяють її вивченню дітьми та молоддю, залучають громадян до її охорони».

Із різних джерел (місцевих, приватних) уже на даний момент виділяються кошти та об'єднуються зусилля на відбудову різних об'єктів: Музей Ханенків (Київ), Купецький маєток (Харків), вищезгаданий  музей Г. С. Сковороди  та багато інших.

Для прискорення процесу важливо забезпечити більш оперативні рішення і швидкий процес на місцях. ​Багато людей залюбки готові допомогти фінансово або іншими шляхами відновленню архітектури, особливо у їхньому регіоні. Тому треба якісно забезпечити подібну громадську активність: 

- можна робити різні заходи зі збору кошт та загального залучення громадян​,

- оптимізувати процес з точки зору бюрократії​, 

- збір грошей зробити відкритим, щоб люди ​були впевнені, що їхні кошти дійсно йдуть на ​відновлення,

- розробити пільгові умови для громад, або​ приватних осіб, які розпоряджаються окремими пам’ятками архітектури.​

​ Інші держави можуть​ бути зацікавлені у відновленні пам’яток архітектури, зокрема комплексу архітектури​ «Історичного центру Одеси» із світовим значенням.​ 

Крім, зрозуміло, фінансової допомоги, може ​надаватися й консультативна. Досить велика кількість ​історичних споруд будувались за австрійськими,​ італійськими, … проектами, які досі можуть лежати в​ архівах чи музеях відповідних держав.​ До того ж можливе залучення європейських​ висококваліфікованих інженерів, будівельників. Також ​можливе залучення приватних спонсорів з-за кордону.​ 

І, зрозуміло, багато країн, європейських зокрема, мають​ великий досвід у збереженні та реставрації об’єктів культурної спадщини після зброєнних конфліктів (Друга світова війна, …), природних катаклізмів та інших негативних процесів. І з їхнього досвіду ​можна багато чого перейняти​.