Зважаючи, що переважною кількістю винуватців ДТП є водії, саме від якісної підготовки цієї категорії учасників дорожнього руху залежить рівень безпеки на автомобільних шляхах.
Досліджуючи сучасні зміни в системі підготовки водіїв транспортних засобів, автор наголошує на основних проблемах, що виникають в практичній діялності ліцензованих навчальних закладів, які здійснюють підготовку водіїв, та територіальних сервісних центрів МВС України, на базі котрих складають іспити кандидати у водії.
Слід погодитися з висновками про те, що ліцензування автошкіл та сертифікація викладачів теоретичних навчальних дисциплін та інструкторів з практичного водіння є запорукою удосконалення освітнього процесу з підготовки кандидатів у водії, а також відбору для викладання в автошколі професійних працівників.
Позитивний досвід створення сприятливих умов для підготовки водіїв з числа осіб з інвалідністю є одним із вагомих кроків створення умов сталої мобільності, з урахуванням сучасних реалій воєнного стану, як необхідного шляху адаптації поранених військовослужбовців до мирного життя, посилення їх соціального захисту та повернення до повноцінного активного суспільного життя.
Не піддається сумніву твердження автора, що обсяг часу, який відводиться згідно програми на навчання кандидатів у водії водінню транспортного засобу відповідної категорії, залишається низьким. Однак, дискусійною є думка про те, що можливістю збільшення часу завдяки подальшому набуттю особою практичного досвіду водіння на власному транспорті може бути компенсований брак часу для навчання практичному водінню.