У дослідженні здійснено аналіз культурології в науковому просторі сучасності. Прослідковується еволюція культурології у контексті освітнього проєкту та наукового напряму. Такий підхід дозволяє виокремити основні проблеми, які супроводжують культурологію на шляху її становлення, функціонування та розвитку. Серед основних з них визначачаються поняттєву-предметна невизначеність та методологічна неузгодженість.
Невизначеність поняття «культурологія» пояснюється кількісним, статистичним підходом у його розкритті та розширеним, завдяки суміжним напрямам пізнання, предметним полем. У просторі культурології – різні види суспільної практики: соціально-культурна діяльність, дозвілля та дозвіллєва діяльність, народна художня культура і творчість, культурно-просвітня робота, педагогічі та виховні концепції тощо.
Розвиток культурології як науки супроводжують методологічна неузгодженість, розрізненість дослідницьких підходів та наукових практик, багатоманіття наукових інтересів і методів, означуваних як культурологічні.
Аналізуються перспективи розвитку культурології, серед яких пріоритетними означено такі напрями:
- конкретизація професійної кваліфікації.До сьогодні культурологія не представлена у переліку професій, що негативно позначається і на сприйнятті культурології як науки, і на освітньому процесі та подальшій професійній діяльності випускника-культуролога;
- інституціоналізація та колаборація. Вітчизняна спільнота культурологів характеризується тривалим періодом свого функціонування. Проте, заради професійного розвитку, вона має об’єднатись. Яким буде цей формат об’єднання – ліга культурологів, професійна спілка чи громадська організація – не має значення. Прикметно, що з початку 2000-х рр. такі спроби здійснювалися неодноразово – і на всеукраїнському рівні, і на регіональному. Проте, з різних причин, результатів суттєвих не мали;
- формування потужного методологічного та теоретичного підґрунтя культурології;
- стабілізація державної політики щодо гуманітарних наук в цілому (не лише культурології) та стратегічно виважених підходів їхнього розвитку.
Доводиться думка, що саме в розмаїтті культурології криються її потужності і як освітнього проєкту, і як інтелектуального руху, і як метатеорії культури, і як трансдисциплінарного наукового простору.