У сучасному світі «зелена» економіка стає невід'ємною частиною глобальних зусиль зі збереження довкілля та боротьби зі зміною клімату. Україна, як країна з великим економічним та природним потенціалом, також активізує свої зусилля у цьому напрямку. Розвиток «зеленої» економіки в Україні спрямований на створення екологічно сталого, ресурсоефективного та конкурентного господарства, що бере до уваги потреби майбутніх поколінь і забезпечує збалансований розвиток країни в умовах глобальних викликів.
Вивчення теорії та практики концепту «зеленої економіки» привертало увагу вчених з усього світу, зокрема таких як Є. Барбієр, А. Камерон, А. Марканді, К. Стюарт та Д. Піарс [1]. Зі своєї сторони, українські дослідники, такі як Б. Буркинський, Т. Галушкіна, Л. Мусіна, В. Потапенко, В. Реутов, Н. Хумарова [2-5] та Т. Сухорукова [6], також зробили вагомий вклад у розуміння цієї теми. Окрім того, аспекти екологічності виробництва були досліджені у роботах В. Диканя, В. Зубенко та І. Токмакової [7, 8].
В умовах загострення глобальних екологічних проблем, таких як зміна клімату, втрата біорізноманіття та забруднення навколишнього середовища, важливість переходу до «зеленої» економіки стає нагальною не лише для України, але й для всього світу. Український ринок має великий потенціал для впровадження «зелених» технологій, відновлюваних джерел енергії, ефективного використання ресурсів та циркулярної економіки.
Завдяки сприятливому географічному розташуванню та природним ресурсам, Україна має можливість стати лідером у регіоні у сфері «зеленої» енергетики. Вітрова, сонячна та гідроенергетика можуть стати драйверами економічного росту, сприяючи створенню нових робочих місць та привабливості для іноземних інвестицій.
На державному рівні потрібно зосередитися на розробці стратегій та програм, які сприятимуть «зеленому» переходу: податкові заохочення, дотації для досліджень та розвитку, підготовка кадрів, які зможуть працювати в новій економіці, та створення сприятливого регулятивного середовища для «зелених» стартапів і підприємств.
Також необхідно підкреслити роль громадськості в «зеленому» руху. Освіта та просвітництво у сфері екології, активізм та партнерства між державним, приватним секторами та громадськими організаціями можуть стати каталізаторами реальних змін на шляху до сталого майбутнього України.
Окрім цього, роль місцевого самоврядування в «зеленому» переході є критичною. Місцеві органи влади мають безпосередній вплив на реалізацію регіональних екологічних ініціатив, а також на формування екологічної свідомості громадян. Їхня підтримка у впровадженні «зелених» проектів, створення інфраструктури для збору та переробки відходів, підвищення енергоефективності в громадських будівлях та сприяння «зеленому»транспорту може стати реальним кроком до поліпшення якості життя на місцевому рівні.
Додатково, приватний сектор має велику роль у формуванні «зеленої» економіки. Корпорації, особливо ті, що мають значний екологічний відбиток, мають прагнути до корпоративної соціальної відповідальності, впроваджуючи практики сталого розвитку. Це не тільки покращує їхній корпоративний образ, але і сприяє збереженню природних ресурсів і редукції викидів парникових газів.
Технологічний розвиток та інновації також стають ключовими елементами в «зеленому» переході. Впровадження нових технологій, таких як «розумні» мережі, автоматизація систем водопостачання та енергоспоживання, може допомогти оптимізувати ресурси та зменшити відбиток на довкілля.
На завершення, активна участь громадян в «зелених» ініціативах, як то деревопосадки, збір вторсировини або участь в екологічних акціях, може створити почуття спільноти та взаємодопомоги, яке є важливим для успіху будь-якої національної стратегії сталого розвитку.
До підтримки «зеленого» руху можна залучити і молодь, яка часто є найбільш активною та змінюваною частиною суспільства. Шкільні та університетські програми можуть включати курси з екології, сталого розвитку, а також стимулювати науково-дослідницькі проєкти у цій сфері. Молодіжні екологічні клуби, групи та ініціативи можуть сприяти розповсюдженню свідомості про важливість дбайливого ставлення до навколишнього середовища та активної участі у «зелених» проєктах.
Ще одним ключовим аспектом є співпраця з міжнародними партнерами. Міжнародний досвід, зокрема від країн, які вже успішно реалізують «зелені» стратегії, може стати корисним джерелом знань і ресурсів для України. Міжнародні гранти, інвестиційні програми та партнерства можуть сприяти швидкому та ефективному впровадженню «зелених» інновацій на національному рівні.
Крім того, не можна знехтувати значенням змін в споживчому поведінці населення. Споживачі стають дедалі більш освіченими в екологічних питаннях, вимагаючи еко-дружніх товарів та послуг. Відповідь на ці вимоги від підприємств та організацій може привести до створення нових ринків, робочих місць та додаткового економічного росту.
Взагалі, розвиток «зеленої» економіки в Україні є не тільки можливим, але і необхідним, враховуючи глобальні тенденції та потребу забезпечення сталого майбутнього для наступних поколінь громадян країни.
Література:
1. Грибова Е.В. «Зеленая экономика»: реалии и перспективы. Вестник РГГУ. Серия: Экономика. Управление. Право. 2014. № 21 (144). С. 82-92.
2. Буркинський Б.В., Галушкіна Т.П., Реутов В.Є. Зелена економіка крізь призму трансформаційних зрушень в Україні: монографія. Одеса: Підприємство Фєнікс, 2011. 348 с.
3. Галушкіна Т.П., Мусіна Л.О., Хумарова Н.І. Національна політика ―зеленого зростання в Україні. Одеса, 2012. 271 с.
4. Потапенко В. Г. Стратегічні пріоритети безпечного розвитку України на засадах ―зеленої економіки‖: монографія. Київ: НІСД, 2012. 359 с.
5. Потапенко В. Г. Трансформація використання природно-ресурсної сфери України на засадах ―зеленої економіки: монографія. Суми: Папірус, 2013. 383 с.
6. Сухорукова Т.Г., Янченко Н.В., Жижкевич Н. Перспективы развития зеленой экономики в Украине. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2019. № 67. С. 115-123.
7. Дикань В.Л., Токмакова І.В. Розвиток еколого-економічного управління на підприємствах України в умовах євроінтеграції: монографія. Х.: УкрДАЗТ, 2008. 150 с.
8. Токмакова І.В., Зубенко В.О. Інтеграція екологічних показників в систему економічного аналізу підприємства. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2008. №24. С. 137-139.