Для повоєнної України проблема збереження води озер, ставків, річок і моря є актуальною та розгалуженою. Протягом десятиліть стан водного середовища України та планети погіршувався внаслідок незаконної рибальської діяльності, антропогенних викидів вуглекислого газу та зміни клімату, забруднення від пластику, деградації узбережжя та берегової лінії та ерозія. Все це серйозно вплинуло на стан океанів, морів, річок та ставків. У відповідь на екологічну кризу, держави прийняли багато міжнародних екологічних договорів, жорстких і м’яких правових заходів, намагаючись обмежити катастрофічні наслідки діяльності людини. Погіршення якості навколишнього природного середовища та нераціональне використання природних ресурсів викликано низкою різноманітних екологічних проблем, серед яких порушення норм екологічного законодавства, хижацьке прагнення до надприбутків, замовчування або не згадування порушень у документах. Використовуючи дискурсивний аналіз тексту, можна розглядати тексти, жанр яких визначається як офіційний документ, зокрема звіти , від екологічних установ.
Наведемо приклади типових форм маніпуляції
«опущення» має низку синонімів, таких як замовчування, пропуск та не згадування інформації. Мається на увазі опущення агенсу, тобто діяча, а у нашому випадку забруднювачів води;
топікалізація, коли перший фрагмент інформації з’являється у реченні як смислова домінанта, і, таким чином, топікалізується, іншими словами стає найважливішим, ніж останні члени речення. Щоб акцентувати аспект, який видається важливим для автора, його ставлять в позицію домінанти, впливаючи на підсвідомість читача, а отже на спосіб інтерпретації, закладений автором.
Сучасна парадигма лінгвістичних досліджень включає еколінгвістику, яка бере до уваги не лише соціальний контекст, у який включена мова, але й екологічний план, включаючи біорізноманіття та фізичне середовище. Відповідно до Стіга Ельяссона (Eliasson, Stig. 2015), який досліджував зародження еколінгвістики, засновником цього напряму був Ейнар Гауген (Einar Haugen). У 1971 році було опубліковано його статтю, де автор припускає, що «мовну екологію можна визначити як дослідження взаємодій між будь-якою мовою та її середовищем». На думку Аррана Стіббе (Stibbe, Arran. 2014), професора екологічної лінгвістики в Університеті Глостершира, «еколінгвістика ставить під сумнів наративи, які ведуть до екологічного руйнування та соціальної несправедливості, дослідник пропонує знайти нові, які відповідають викликам сьогодення».