ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ЗА ЧАСІВ ВІЙНИ

В сучасному культурно-мистецькому просторі наразі реалізується чимало проєктів, що спрямовані на підтримку культурної спадщини України. Під час війни виникає загроза руйнування історичних пам’яток, пограбування мистецьких (музейних) інституцій та  подальшої торгівлі культурними артефактами. Зокрема у багатьох містах відбувається фізичне знищення культурних об'єктів та артефактів через бомбардування та ракетні та артобстріли. Це стосується історичних будівель, музеїв, мистецьких інституцій тощо. Предмети з музейних установ можуть опинитися на чорному ринку, що унеможливить їх повернення. Збройні конфлікти ускладнюють процес збереження культури, що призводить до занедбаності та погіршення стану об'єктів спадщини та мистецьких колекцій, які перебувають у відносно безпечних регіонах України. 

Ще одним питанням, яке актуалізувалося під час війни, є вимушене  переміщення фахівців. Ряд істориків, археологів, реставраторів, музейних працівників були змушені залишити свою роботу. Внаслідок цього виявилась проблема браку кадрів та кваліфікованих робітників. 

Важливим питанням є те, що певні предмети, які належать до культурної спадщини, можуть бути використані з метою пропаганди певних наративів. Історичні цінності нерідко інтерпретуються як символи, що потенційно спроможні спотворювати культурний контекст.

Важливим кроком задля збереження культурної спадщини є створення каталогів мистецьких артефактів, інвентаризація культурних цінностей, формування цифрових архівів тощо. Це включає детальний опис артефактів, їх фото та відеозйомку, що може бути використано у разі необхідності їх відновлення та реставрації. Зусилля з оцифрування можуть допомогти зберегти культурну спадщину, створюючи віртуальні репрезентації артефактів і об'єктів. Це може бути використано і задля інтегрування об’єктів у віртуальний простір і як варіант наявності резервного джерела  твору у випадку його фізичного знищення. 

Заходами, що можуть сприяти збереженню культурної спадщини, є співпраця з ЮНЕСКО, посилення норм міжнародного права, які б протидіяли торгівлі викраденими культурними артефактами, стримували мародерів та сприяли поверненню викрадених предметів. Також необхідно підвищувати обізнаність соціуму щодо важливості захисту культурної спадщини та стимулювати долучення членів громади до її охорони.