В статті розглянуто термін «документальна фотографія» та її роль у дослідженні архітектури, зруйнованої під час повномасштабного вторгнення РФ на територію України. Висвітлено проблему збереження архітектурної спадщини України (на прикладі міста Маріуполя), з оглядом на роль фотофіксації стану історичної забудови.
Підкреслено, що фотодокументалістика дозволяє найбільш об’єктивно висвітлювати інформацію щодо збереження історико-культурних пам’яток. Розкриті основні проблеми дослідження поточного стану архітектурної спадщини окупованих міст, серед яких: представлення інформації про міську забудову часто у викривленому вигляді (наприклад, акцентування уваги на уявному «відновленні», відверта брехня про ті чи інші архітектурні об’єкти та їх стан); відсутність доступу незалежних фотокореспондентів, журналістів, істориків, архітекторів до історичної забудови, а отже неможливість об’єктивного висвітленні проблеми.
Автором здійснено низку фотографічних експедицій, в результаті яких створено базу світлин міської забудови у різні проміжки часу, зокрема під час окупації міста. Висвітлено основні проблеми, які стосуються історичної частини міста та важливих історико-культурних пам’яток.
Наголошено на тому, що в окупації, маріупольська архітектура продовжує руйнуватись (під впливом часу, або через дії окупаційної влади міста). Зазначено, що документальна фотографія дозволяє відстежити зміни у стані архітектури окупованих міст, а процес фотодокументування стає важливим підґрунтям для майбутнього відновлення архітектурної спадщини, зруйнованих війною регіонів України.